Продовжуємо розглядати Святе Письмо Старого Завіту. В цій катехезі автор коментує 43 розділ Книги Буття, в якому описується зустріч Йосипа зі своїми братами
1.А голод став тяжкий у тім Краї.2.І сталося, як вони скінчили їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них батько їх: Верніться, купіть нам трохи їжі! 3.І сказав йому Юда, говорячи: Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!4.Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зійдемо, і купимо тобі їжі. 5.А коли не пошлеш, не зійдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами. 6.І промовив Ізраїль: Нащо зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата? 7.А вони відказали: Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата? 8.І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і будемо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти. 9.Я поручуся за нього, з моєї руки будеш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні! 10.А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були два рази. 11.І сказав їм Ізраїль, їх батько: Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.12.А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, може то помилка.13.А брата вашого заберіть, і встаньте, ідіть до того мужа. 14.А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніямина. А я, певно стратив сина свого!... 15.І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.16.І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною будуть їсти ці люди опівдні. 17.І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому. 18.І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йосипового дому. І сказали вони: Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли... 19.І приступили вони до чоловіка, що над домом Йосиповим, та й говорили до нього при вході в дім. 20.І сказали вони: Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі. 21.І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою! 22.А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків... 23.А той відказав: Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене. І вивів до них Симеона.24.І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам. 25.І вони приготовили дарунки до приходу Йосипа опівдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб. 26.І ввійшов Йосип до дому, а вони принесли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.27.А він запитав їх про мир і сказав: Чи гаразд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?28.А вони відказали: Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий. І вони схилилися, і вклонилися до землі. 29.І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали? І сказав: Нехай Бог буде милостивий до тебе, мій сину! 30.І Йосип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там... 31.І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: Покладіть хліба! 32.І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту. 33.І вони посідали перед ним, перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед одним. 34.І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпивалися з ним.
У ранковій катехезі на хвилях Радіо Марія отець Олександр Халаїм, директор Реабілітаційного центру святого Івана Павла ІІ у Шаровечці на Хмельниччині, роздумував над темою довіри Богові у час невизначеності. Священник наголошує: Господь запрошує людину до внутрішньої мандрівки від страху до впевненості, від тривоги до миру. Через приклад праотця Авраама і слова святого Августина отець Олександр показує, що навіть у темряві Бог поруч, а Його мовчання — не байдужість, а запрошення до глибшої віри.
У програмі «У ваших намірах» з отцем Андрієм Немченком говорили про подію, яка сколихнула весь католицький світ: акт святотатства, що стався у Соборі Святого Петра у Ватикані, коли один із представників Палестини публічно осквернив папський вівтар — вівтар, за яким служить лише Святіший Отець або призначені ним священнослужителі.
Отець Андрій називає цей вчинок проявом того, що «чорт біситься», адже в ці дні до Ватикану прямують тисячі паломників у Рік Надії, щоб разом молитися, прославляти Бога і дякувати за дар віри. Ми замислились, як християнам реагувати на такі події, як ставитися до мусульман і до того, хто вчинив кощунство, а також, як перепросити Господа за це осквернення.
Під кінець програми згадали святого Івана Павла ІІ у день річниці його інтронізації — Папу, який був великим свідком прощення, миру і надії.
У денній катехезі монах Ордену Кармелітів, отець Віталій Козак, продовжив великий цикл програм «Антропологія святої Едити Штайн». Тема цієї зустрічі — «Внутрішня свобода і благодать», почуємо роздуми про покликання як дорогу до автентичності. Отець Віталій говорить про те, що кожна людина стає собою лише тоді, коли знаходить своє покликання і приймає його як Божий дар. Адже кожна душа має своє унікальне завдання від Бога — ту стежку, на якій розкривається справжня свобода і радість.
У програмі «Наближаючись до Православ’я» з ієреєм Православної Церкви України отцем Петром Лопатинським ми продовжили розмову про симфонію між Церквою та державою, беручи до уваги VII-Х століття. У центрі уваги — Вселенські собори, участь імператорів у церковних справах та роль богословів, зокрема святого Максима Сповідника, який глибоко осмислював стосунки Бога і людини. Ми також торкнулися питань, чи можуть святі отці помилятися, якою є природа Церкви, та як співіснують влада земна і влада духовна. Завершується програма роздумами про сучасну Православну Церкву України та її взаємини з державою.
Про молитву, що пов'язана з історією пророка Йони, та як ми маємо завжди вчитися і вчитися пізнавати Боже Милосердя, виголошує в катехизі о.Кшиштоф Бузіковський зі Згромадження Місіонерів Облатів Непорочної Діви Марії