Отець Валентин Матушевський пояснює значення Чистого четверга за Євангелієм від Йоана 13:1-15.
Євангеліє від Йоана 13:1-15
Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що надійшла Його година перейти з цього світу до Отця, полюбивши своїх, — тих, які у світі, — до кінця полюбив їх . Під час вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, видати Його, Ісус знаючи, що все дав Йому Отець в руки і що від Бога вийшов та до Бога йде, встав з вечері, зняв одяг і, взявши рушника, підперезався. Потім налив води до вмивальниці й почав мити ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний. Підходить Він до Симона-Петра. А той каже Йому: «Господи, чи ж то Ти мені миєш ноги?» Ісус у відповідь йому сказав: «Що Я роблю, того ти нині не знаєш, але пізнаєш після цього». Каже Йому Петро: «Ти не помиєш моїх ніг повіки!» Ісус йому відповів: «Якщо не вмию тебе, не матимеш частки зі Мною». Симон-Петро каже Йому: «Господи, не тільки мої ноги, але й руки та голову». А Ісус говорить йому: «Умитому не треба вмиватись, хіба тільки ноги, оскільки весь чистий; і ви чисті, але не всі». Адже Він знав того, хто зрадить Його, тому й сказав: «Не всі ви чисті». А коли помив їхні ноги і надів свій одяг, знову сів при столі й сказав їм: «Чи ви знаєте, що Я зробив вам? Ви називаєте Мене Вчителем і Господом, і добре ви кажете, бо Я Ним є. Отже, коли Я, Господь і Учитель, помив вам ноги, то й ви повинні мити ноги один одному. Адже Я дав вам приклад, щоб, як Я зробив вам, так робили і ви».
Народження Ісуса Христа відбулося так. Коли Його мати Марія була призначена за дружину Йосифові, перш ніж вони зійшлися, виявилося, що вона мала в лоні від Духа Святого. А Йосиф, її чоловік, будучи праведним і не бажаючи її виставити на сором, вирішив таємно віддалити її.
Чи можемо ділитися з іншими тим, чого самі ще не здобули? Чи здатна наша віра вийти за межі комфорту й поверхової обрядовості? Чому справжнє апостольство народжується виключно «в ногах Господа» і чому місійність є ознакою духовної зрілості християнина? Про це в програмі “Катехиза” говорить відомий реколекціоніст, священник-єзуїт о. Михайло Станчишин.
Чому «Одіссея» хвилює людей уже майже 3000 років? Бо це не лише міф про воїна, який повертається з війни. Це історія кожного, хто шукає дорогу додому — до себе, вірності та Бога.
Що таке молитва? Для чого вона потрібна? Як молитися, щоб Господь мене почув? У цій катехизі отець Йосип Щур, ЧСВВ, ігумен монастиря Святого Василія Великого Отців Василіян у м. Києві, запрошує споглянути на молитву як на вияв довіри до Бога. Священник заохочує завжди починати свою молитву з довіри, наголошуючи, що саме тоді розпочнеться подорож від довіри до самої віри.
У новій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак, монах-кармеліт, роздумує над тоталітаризмом, приниженням людської гідності та вибором між зовнішньою безпекою і внутрішньою свободою, звертаючись, зокрема, до роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Що для нас важливіше — безпека чи свобода, комфорт чи правда, спокій чи совість — і чи залишається в людині простір свободи навіть тоді, коли здається, що все навколо вже підкорене?