"Життя під пануванням Христа", - отець Василь Іванів

Панування Христа змінює внутрішню суть людини. Це не зовнішній примус, а внутрішня трансформація через Святого Духа.

«Тому, хто в Христі, той — нове створіння: давнє минуло, ось настало все нове» (2 Кор. 5:17).

Жити під пануванням Христа — означає «ходити за Духом». Дух протистоїть бажанням плоті й народжує в людині свої плоди: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віру, лагідність і стриманість (Гал. 5:22–23).

Для Павла життя під пануванням Христа означає повне зречення власного егоїзму та амбіцій. Христос стає центром і сенсом усього.

Найкраще цей стан описують слова з Послання до Галатів: «Я розп’ятий з Христом. І живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2:20).

Життя і смерть належать Йому: «Бо коли живемо — для Господа живемо, і коли вмираємо — для Господа вмираємо» (Рим. 14:8).

Панування Христа реалізується не в ізоляції, а в спільноті. Павло розвиває образ Церкви як Тіла, Головою якого є Христос (Кол. 1:18).

Оскільки Христос є Головою, кожен віруючий, як член цього Тіла, покликаний виконувати свою функцію задля збудування всієї спільноти.

Життя під пануванням Христа виключає гордість та індивідуалізм; воно спонукає «носити тягарі один одного» (Гал. 6:2).

Павло наголошує, що хоча віруючі вже тепер живуть під пануванням Христа, повнота Його царювання виявиться в майбутньому.

«Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа» (Флп. 3:20).

Перемога над смертю. Життя під владою Христа дає впевненість, що навіть смерть подолана, а наприкінці віків Христос підкорить Собі все (1 Кор. 15:24–28).

Життя під пануванням Христа, за вченням апостола Павла, — це повна переорієнтація буття. Це перехід від страху, закону та засудження до свободи, благодаті й любові. Це щоденний свідомий вибір підпорядковувати свої думки, вчинки та волю Тому, Хто полюбив людину й віддав за неї Себе.