"Життя у страху є свідченням того, що людині бракує близьких стосунків з Богом", - єпископ Микола Лучок

"Впродовж 28 років кожен день я читаю Святе Письмо. За цей час я змінив шість примірників Біблії, які завжди після читання стають кольоровими, списаними маркерами. Кожний колір має своє значення. Читаючи слова Ісуса, у певний момент розпочинаю чути Христа. Тобто читання слова Божого пов'язане з тим, щоб у певний момент почати чути Ісуса, що Він говорить до мене, конкретно у цій ситуації мого життя, - пояснює єпископ Микола.

- Хто є моїм авторитетом? Кого я слухаю? Коли Ісус стає моїм авторитетом, то я Його слухаю. Якщо я називаю себе християнином і живу як християнин, то у моєму житті це виражається у тому, що хто є моїм авторитетом. Якщо моїм авторитетом є Ісус, а це перевіряється на вчинках та ділах. Неможливо слухати Ісуса і не діяти! Слухаючи, роблячи вчинки - буде досвід.

Наприклад, Ісус говорить моліться за ваших ворогів. Починаю молитися за певну людину, попри те, що мені важко, але ще її благословляю. Згодом переживаю, як мене відпускає ненависть, після чого відчуваю опору у своєму житті. Молячись, я впускаю до свого серця Бога, шукаю Його справедливості і це стає моєю опорою. Натомість, коли людина, чуючи ці ж слова, не приймає їх до серця, а злиться, нарікає, осуджує та не робить дій - "провалюється" не маючи опори у житті.

Якщо ми не досвідчуємо Ісуса у своєму житті, не говоримо про це, тоді потрібно змінювати своє життя. Свідоцтвом того, що людині бракує близьких стосунків з Богом - є життя у страху. Наприклад, Петро, коли втратив стосунок з Христом. А чому втратив, бо злякався. А коли злякався дозволив, щоб страх керував ним, впустив темряву, противника. Тоді Ісус "труханув" ним і сказав "Не бійся!".