Сталося тими днями, що Ісус вийшов на гору помолитися і провів цілу ніч у молитві до Бога. А коли настав день, Він покликав cвоїх учнів і вибрав з них Дванадцятьох, яких і назвав апостолами: Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова і Йоана, Филипа й Вартоломея, Матея і Тому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом, Юду Якового та Юду Іскаріотського, який став зрадником.
Маємо змогу відкрити глибокий зміст місії, до якої закликає Ісус Христос, - нести світові мир, надію та силу Божого слова. Катехеза розповідає про послання 72 учнів і про те, як справжня місія народжується з убогості, довіри й простоти. Через приклад отця Гжегожа Вавжиняка побачимо, що служіння Богові можливе всюди - від Африки до України - коли серце відкрите для Божої благодаті.
Того часу навчав Ісус в одній із синагог у суботу. І ось була там одна жінка, яка вісімнадцять років мала духа хвороби: була скорчена й зовсім не могла випростатися.
Того часу Ісус сказав до натовпу: «Коли ви побачите хмару, яка піднімається із заходу, одразу кажете, що насувається дощ, – і стається так. А коли вітер південний віє, кажете, що буде спека, – і збувається. Лицеміри, вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати, чому ж ви не вмієте розпізнати часу цього? Чому ж самі від себе не судите, що є справедливе?
Чи може віра суперечити науці? Як Церква ставиться до наукового прогресу та дослідження світу? І чому святий Йоан Павло ІІ називав науку «пастирством розуму»? Про це — у катехезі отця Андрія Пальчика, настоятеля парафії Чудотворного Медальйону з Мерефи на Харківщині.