"Якщо ви ще не пробували говорити з Богом, спробуйте...", - пропонує о. Григорій Рогацький, священник УГКЦ, Згромадження Воплоченого Слова, м. Івано-Франківськ.
Великий піст - це добра нагода для ревізії життя. На прикладі Ісуса Христа, який протягом 40 днів молиться, ми маємо можливість у часі посту втихомирити внутрішній галас через пильне слухання Бога та зосередженні на Ньому. "Але ти не сам, бо той, хто покликав тебе на вершину, з тобою іде", - говорить о. Григорій. У тиші на вершині зовсім інакше звучить, бачиться і сприймається Боже Слово, Божий погляд, Святі Таїнства і молитва. Це скарби, з якими ми ідемо на високу духовну гору до спасіння. Виходячи на Гору блаженств, ми замовкаємо, побачивши погляд Бога, і дозволяємо статися діалогу живої тиші, почути мову любові.
Правдивий піст завжди є радісним, він показує, що людина готова жити з Богом. Поживою для душі і тіла, яка відновляє нас, є Господь. Хочемо віднайти радість життя - необхідно постити. Коли ми шукаємо радості, ми шукаємо Бога. Усвідомивши це, ми по дорозі залишаємо все, що не є Богом, віднаходимо Любов і починаємо любити. Отець Григорій радить спитати себе сьогодні: "Що я роблю для Бога, який так багато зробив для мене?"
А для чого ти використовуєш свій язик? Чи дозволяють твої слова не ранити та не руйнувати іншого? Отець Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater» поділився в програмі "У ваших намірах", для чого Бог дав нам язик, застерігаючи бути обережним у виказуванні власних слів як емоційну реакцію у відповідь на почуті слова іншого.
Гумор - це форма свободи. Як продовжувати жити, пам'ятаючи, що Бог дає надію і є причиною нашої радості. Сестра Тетяна Богославець зі Згромадження Сестер Служниць Святого Духа виголосила катехизу про користь сміху, заохочуючи до гумору та жартів, що єднають і показують життєстійкість, щоб пережити непростий час війни.
Людина не може перебувати в спокої й мирі, якщо її добра воля далека від Бога. Як досягти стійкого миру, який Господь хоче нам дарувати, і для чого нам дана добра воля, розповідає в катехизі за книгою Жака Філіпа брат-францисканець о. Віктор Дешук, вікарій парафії Марії Матері Церкви в м. Києві.
У третій катехезі циклу «Псалом до душі» Михайло Сорокін роздумує над покутними псалмами, зосереджуючись на 32-му, 51-му та 130-му. Катехит пояснює, чому покаяння є основою християнської духовності та як через усвідомлення власного гріха людина відкривається на Боже милосердя.
У вісімнадцятій катехезі циклу «Людина між Богом і безоднею» отець Віталій Козак продовжує роздуми над природою тоталітарних режимів, звертаючись до роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Центральною темою стала самоцензура — механізм, завдяки якому влада може контролювати людину навіть без постійного нагляду.