Ліквідація Російською імперією української автономії у XVIII ст.

На світлині — зображення останнього гетьмана України Кирила Розумовського

На початку програми згадали минулий виклад щодо форсованого наступу на українську автономію з боку царату першої половини XVIII ст., а гетьманування І. Мазепи, І. Скоропадського, П. Полуботка, Д. Апостола.

На тлі т.зв. палацових переворотів в Російській імперії була змальована історична картина посилення імперського тиску, запровадження “Правління гетьманського уряду”, втручання російських чиновників в усі сфери суспільного життя; русифікації українців. Згодом розпочався процес тимчасового уповільнення російської експансії у зв’язку із призначенням гетьманом Кирила Розумовського — брата фаворита цариці Єлизавети Петрівни. Однак, Гетьманщині заборонялися зносини з іноземними державами; полковники призначалися російським урядом; ліквідовувався митний кордон; Київ остаточно перейшов під імперську владу, тощо.

Остаточна ліквідація української автономії сталася за часів Катерини ІІ: ліквідоване гетьманство, запроваджується ІІ Малоросійська колегія (1764); зруйнована Запорізька Січ (1775) — на світлині статті міститься картина С. Чайки “Зруйнування Січі”; полкова система замінена намісництвами (1781); юридично закріплюється кріпосне права (1783); урівнюється в правах українська знать і російське дворянство - “Жалувана грамота” (1785).

В цей же період сталися й докорінні зміни в долі українських земель, що входили до складу Речі Посполитої. За результатами трьох розділів Польщі (1772, 1793, 1795) Росією, Австрією, Пруссією, - всі західноукраїнські землі опинилися під владою Австрійської імперії. Російська імперія загарбала Правобережну Україну й Західну Волинь.