"Ми переживаємо час досвідчення наших гріхів, як Марія переживала під хрестом розп'яття Ісуса. Діва Марія не втратила надію, дозволивши Богу щоденно вести себе через слухання і шукання Бога на землі," - говорить в катехизі с. Каміла Кармалюк, настоятелька Вікаріату Згромадження Малих Сестер Непорочного Серця Марії в Україні.
Звертаючись до Діви Марії, як до матері, Папа Франциск додав до Лоретанської літанії заклик: "Мати надії, молись за нас". Мати - це та, яка має відкрите серце на прийняття життя, народжує, виховує, служить, опікується дитиною та вірно триває з дитиною до кінця земного життя й у вічності. Першим кроком слухняності матері є слово "так", яке кожна жінка має спочатку сказати у своєму серці, як сказала на благовіщення Діва Марія. Слухати в Біблії означає відгукнутися на Боже натхнення і Божі слова.
Головні риси материнства - любов, турбота і захист - є проявом надії. "Марія, як мати, не падає духом і не нарікає, тому що черпає головні риси в Бога. А що діється з нашим материнством?", - пропонує нам задуматися с. Каміла не лише про фізичний, але й духовний зв'язок, дивлячись на Діву Марію, яка є повна слухняності і проймається Словом Божим, роздумуючи в серці своєму. Бог наділив кожну жінку природою материнства, в якій існує надія, що триває і не закінчується.
"А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина" (Йн 19:25). С. Каміла звертає нашу увагу, що Марія саме стояла під хрестом. Вона була повна надії і тривала в ній, дозріваючи у вірі, що Господь є вірний тому, що сказав: життя не має кінця, воно є вічне. Марія завжди вірно присутня там, де потрібно тримати "запаленою свічку", як образ надії в місцях темряви й туману.
Як Бог діє через наші поразки? Як розпізнати своє покликання? І як спільнота може допомогти почути Божий голос? У щирому свідченні в ефірі «Радіо Марія» отець Юрій Голотюк розповідає про свій шлях до священства: про роки, коли Бог був для нього лише «традицією», про глибоку депресію після особистих і професійних невдач та про молитву матері, яка не переставала за нього просити. Історія про те, як Бог може провести людину навіть через найтемніші періоди — до нового життя, служіння і справжнього покликання.
Отець Павло Щука, вікарій парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в м.Києві, розпочинає цикл катехиз, присвячених вченню св.Євагрія Понтійського про вісім злих помислів, які приводять людину до гріхів. У даній катехизі розглядаються перші два помисли - черевоугодництво і нечистота.
Як подолати страх перед майбутніми труднощами через довіру до Бога? Що таке Боже Провидіння і як воно діє в житті? Чому надмірний контроль над життям позбавляє нас внутрішнього спокою? Про це у програмі “Катехиза” розмірковує отець-капуцин Віктор Дешук.
Провінційна настоятелька Згромадження Сестер Служниць Святого Духа в Україні с.Марта Пшивара розбирає 41 та 42 псалми як молитву душі, яка переживає велику тугу за Богом. Саме ці псалми можуть стати в нагоді тим, хто проходить через випробування - темну ніч віри.
"Настрашніше не те, що забрали свободу тіла, а найстрашніше добровільно погодитися забути те, ким була людина", - монах-кармеліт отець Віталій Козак запрошує у цій катехизі, продовжуючи цикл "Людина на межі між Богом і безоднею", зробити аналіз літератури таких авторів як Маргарет Етвуд, Джордж Оурелл, Віктор Франкл, Олдос Гакслі, які піднімають тему особи, страху, систему жорстокості світу і пошуку свободи.