"Ми переживаємо час досвідчення наших гріхів, як Марія переживала під хрестом розп'яття Ісуса. Діва Марія не втратила надію, дозволивши Богу щоденно вести себе через слухання і шукання Бога на землі," - говорить в катехизі с. Каміла Кармалюк, настоятелька Вікаріату Згромадження Малих Сестер Непорочного Серця Марії в Україні.
Звертаючись до Діви Марії, як до матері, Папа Франциск додав до Лоретанської літанії заклик: "Мати надії, молись за нас". Мати - це та, яка має відкрите серце на прийняття життя, народжує, виховує, служить, опікується дитиною та вірно триває з дитиною до кінця земного життя й у вічності. Першим кроком слухняності матері є слово "так", яке кожна жінка має спочатку сказати у своєму серці, як сказала на благовіщення Діва Марія. Слухати в Біблії означає відгукнутися на Боже натхнення і Божі слова.
Головні риси материнства - любов, турбота і захист - є проявом надії. "Марія, як мати, не падає духом і не нарікає, тому що черпає головні риси в Бога. А що діється з нашим материнством?", - пропонує нам задуматися с. Каміла не лише про фізичний, але й духовний зв'язок, дивлячись на Діву Марію, яка є повна слухняності і проймається Словом Божим, роздумуючи в серці своєму. Бог наділив кожну жінку природою материнства, в якій існує надія, що триває і не закінчується.
"А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина" (Йн 19:25). С. Каміла звертає нашу увагу, що Марія саме стояла під хрестом. Вона була повна надії і тривала в ній, дозріваючи у вірі, що Господь є вірний тому, що сказав: життя не має кінця, воно є вічне. Марія завжди вірно присутня там, де потрібно тримати "запаленою свічку", як образ надії в місцях темряви й туману.
У десятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом та безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над небезпечним прагненням людства знайти сильного рятівника, який наведе порядок у часи хаосу та страху. На прикладі роману «Дюна» Френка Герберта священик показує, що навіть обраний і харизматичний лідер може привести не лише до надії, але й до фанатизму, війни та руйнування.
13 травня — дата, яка символічно об'єднує португальське селище Фатіма, площу Святого Петра у Ватикані та долю сучасної України. Чому замах на Папу Йоана Павла ІІ та агресія Росії проти України мають спільне метафізичне коріння? У цій статті, заснованій на катехезі отця Романа Лаби, ми розглядаємо «помилки Росії» не лише як політичну ідеологію, а як глибоку духовну патологію — «абортивну ментальність», що намагається знищити суб’єктність цілих народів.
Що єднає земну й небесну Церкву? Чому святі, будучи в Небі, можуть випрошувати благодаті для нас? Отець Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», продовжує цикл катехиз про сопричастя Святих, яке допомагає нам вірити у вічне життя, та у цій програмі знайомить із трьома станами Церкви.
У програмі "У ваших намірах" говоримо про дітей як невинних чистих свідків, які мають дар бачити і чути світ без раціонального підходу до дійсності, разом з о.Міхалем Бранкевичем, духівним наставником дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater» . Священник зауважує: "Віру у надприродню дійсність дитина сама собі не може придумати. Простота дитини дозволяє засоромитися усім розумним і мудрим людям цього світу. Діти передають правду про сучасний світ".
Гілберт Кійт Честертон у свої книзі "Вічна людина" звертається до тих, хто має можливість відкрити "розумність віри" і побачити перспективу життя. Отець Віталій Храбатин, референт Пасторально-міграційного відділу Патріаршої курії, запрошує до роздумів про дім і шлях віри на основі книги англійського письменника.