В циклі програм про блаженних УГКЦ знайомимось з блаженним Миколаєм Чарнецьким.
Його називають “українським святим Миколаєм”. Він – один з новочасних праведників, яких породила багатостраждальна українська земля, вірний син і турботливий провідник загнаної у підпілля, але невпокореної Церкви.
Як відомо, свій останній спочинок блаженний Миколай Чарнецький (14 грудня 1884–2 квітня 1959) — монах-редемпторист, єпископ, місіонер, новомученик — знайшов у місті Львові. Та незважаючи на це, більша частина життя єпископа-святця минула поза Львовом. Народився і виріс він на теренах сучасної Івано-Франківщини (рідне село блаженного Семаківці належить до Коломийської єпархії УГКЦ), упродовж шести років навчався у Римі. Опісля дев’ять років присвятив викладацькій праці та духовній опіці над вихованцями семінарії у Станіславові, що зрештою привело молодого й спраглого до духовної досконалості ієрея у згромадження редемптористів (Чин Найсвятішого Ізбавителя), отці та брати якого ще перед Першою світовою війною взялися служити для українців Галичини.
В лавах редемптористів отець Чарнецький виявив себе добрим місіонером, проповідником, реколектантом, сповідником, педагогом. Заразом виконував обов’язки соція новиків, префекта студентів і братів, провінційного дорадника, магістра. «Великий подиву гідний святий. Досконалий монах — священик і апостол» — охарактеризував його о. Ричард Костенобль, ЧНІ (1885–1975).
1926 р. розпочалася тринадцятирічна місія отця Миколая за «сокальським кордоном», у розпалі якої, 8 лютого 1931 р. його висвячено на єпископа (апостольського візитатора) для католиків східного обряду Волині й Полісся. Владика Чарнецький — перший редемпторист Львівської віце-провінції, піднесений до такого сану. Настільки високо у Церкві оцінюють місіонерський хист безстрашного подвижника унії на східних теренах! 9 жовтня 1939 р. тодішній глава Української Греко-Католицької Церкви митрополит Андрей Шептицький (1865–1944) іменує єпископа Миколая екзархом для Волині і Полісся. Втім війна та нові порядки, встановлені більшовицькими «визволителями», позбавили ревного душпастиря можливості сповнювати свій батьківський обов’язок на ввірених йому теренах, а невдовзі і сам він на довгі одинадцять літ опинився далеко від рідної домівки, за колючим дротом сталінського ГУЛАГу…
Господь завжди торкається найглибших питань віри, людських зусиль і Божого Промислу. Ця тема розкриває думку про те, що людина не залишається наодинці зі своїми турботами й навіть у повсякденних справах може відчувати Божу підтримку. У програмі про це розповідає редакторка Тернопільської студії Наталя Галущак.
У програмі "У ваших намірах" говоримо разом з о.Міхалем Бранкевичем про спілкування як дар. "Без спілкування немає любові, ми не пізнаємо смаку життя, - підкреслює священник, - людина може через слова виражати, що чує, переживає, а емоції часто допомагають сказати правду".
Чим відрізняються покликання чоловіка та жінки в родині й Церкві та як віднайти гармонію у виконанні власних обов'язків? Чому рівність гідності перед Богом передбачає різні завдання? Які приклади святих жінок — від Пресвятої Богородиці та святої Моніки до матері Терези — навчають витривалості у молитві та жертвенної любові?
У день спомину Пресвятої Діви Марії Розарію Вісвальдос Кульбокас, Апостольський нунцій в Україні, поділився особистим досвідом молитви Святого Розарію, згадуючи історію цього дня 1751 року, коли християнський флот переміг у війні завдяки ініціативі Папи Пія V і молитві Розарію. Архієпископ зазначає важливість сили віри під час молитви і непасивність, а головним наміром молитви Розарію має стати: полюбити Таємниці, щоб з'єднатися з Богом серцем і думками.
"Можна використовувати гнів у єдиному випадку - коли переживаємо емоцію гніву для боротьби із ворогами нашої душі", - о.Міхал Бранкевич говорить у програмі "У ваших намірах" про гнів. Для чого Господь дає нам цю емоцію, і як бачити силу Бога та можливість вибору, коли диявол провокує.