В циклі програм про блаженних УГКЦ знайомимось з блаженним Миколаєм Чарнецьким.
Його називають “українським святим Миколаєм”. Він – один з новочасних праведників, яких породила багатостраждальна українська земля, вірний син і турботливий провідник загнаної у підпілля, але невпокореної Церкви.
Як відомо, свій останній спочинок блаженний Миколай Чарнецький (14 грудня 1884–2 квітня 1959) — монах-редемпторист, єпископ, місіонер, новомученик — знайшов у місті Львові. Та незважаючи на це, більша частина життя єпископа-святця минула поза Львовом. Народився і виріс він на теренах сучасної Івано-Франківщини (рідне село блаженного Семаківці належить до Коломийської єпархії УГКЦ), упродовж шести років навчався у Римі. Опісля дев’ять років присвятив викладацькій праці та духовній опіці над вихованцями семінарії у Станіславові, що зрештою привело молодого й спраглого до духовної досконалості ієрея у згромадження редемптористів (Чин Найсвятішого Ізбавителя), отці та брати якого ще перед Першою світовою війною взялися служити для українців Галичини.
В лавах редемптористів отець Чарнецький виявив себе добрим місіонером, проповідником, реколектантом, сповідником, педагогом. Заразом виконував обов’язки соція новиків, префекта студентів і братів, провінційного дорадника, магістра. «Великий подиву гідний святий. Досконалий монах — священик і апостол» — охарактеризував його о. Ричард Костенобль, ЧНІ (1885–1975).
1926 р. розпочалася тринадцятирічна місія отця Миколая за «сокальським кордоном», у розпалі якої, 8 лютого 1931 р. його висвячено на єпископа (апостольського візитатора) для католиків східного обряду Волині й Полісся. Владика Чарнецький — перший редемпторист Львівської віце-провінції, піднесений до такого сану. Настільки високо у Церкві оцінюють місіонерський хист безстрашного подвижника унії на східних теренах! 9 жовтня 1939 р. тодішній глава Української Греко-Католицької Церкви митрополит Андрей Шептицький (1865–1944) іменує єпископа Миколая екзархом для Волині і Полісся. Втім війна та нові порядки, встановлені більшовицькими «визволителями», позбавили ревного душпастиря можливості сповнювати свій батьківський обов’язок на ввірених йому теренах, а невдовзі і сам він на довгі одинадцять літ опинився далеко від рідної домівки, за колючим дротом сталінського ГУЛАГу…
Отець Василь Іванів, згромадження Найсвятішого Ізбавителя (УГКЦ). Важливість притчі про блудного сина розкриваєтьсяв Євангелії від Луки (15:11–32).
Батько має двох синів. Молодший вимагає свою частку спадку ще за життя батька, іде з дому та марнує майно в розпусному житті. Коли настає голод, він опиняється в злиднях і, усвідомивши свою провину, повертається до батька з покаянням. Батько приймає його з радістю та влаштовує бенкет. Старший син обурюється такою милістю, адже він завжди був слухняним.
Під час програми «У ваших намірах» брат Вєслав Качмарчик розповів про масштабну допомогу польської церкви для України, ініційовану кардиналом Кракова Ґжегожем Рисем після розмови з Блаженнішим Святославом. Краківська Дієцезія зібрала 3 мільйони злотих (близько 33 мільйонів гривень), які вже спрямовують на обігрівачі, генератори та продукти для постраждалих від війни українців.
У програмі «У ваших намірах» брат-францисканець Андрій Немченко роздумує про сучасне ставлення до Євхаристії та її місце у житті християн. У центрі розмови — Євхаристійні чуда, Адорація, Святе Причастя та різні традиції вшанування Пресвятих Дарів у Східній та Західній Церквах.
Про те, як Церква допомагає українцям вистояти цієї зими та дбає про духовний та фізичний стан людей в умовах холоду, повітряних тривог і пошкодженої інфраструктури, розповів директор БФ "Карітас Спес - Київ", вікарій парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Києві отець Андрій Педай.
У програмі «У Ваших намірах» отець Андрій Немченко говорить про загальноцерковний ювілей 800-ліття відходу до вічності святого Франциска Асизького, проголошений Папою Левом XIV. Чому постать Франциска сьогодні звучить особливо актуальною, і чому Церква називає його реформатором, — через призму любові, стигматів і серафимського вогню.