Монах, який мріяв бути лісником. Історія покликання Павла Лясоцького

Шлях до покликання брата Павла Лясоцького

Я народився в Гдині (Польща), але 15 років свого життя провів у Гданську. Виріс у повноцінній родині: мама, тато і дві сестри. Одна старша за мене на чотири роки, а друга молодша на 14 років – вона стала несподіванкою для батьків. У 15 років я поїхав до Тухоли, це приблизно 120 км від Гданська. Там навчався у лісничому технікумі протягом п’яти років. Саме там я почав свідомо зустрічатися з Богом.

Річ у тім, що я знав Бога, ходив до храму, відвідував катехизацію, брав участь у русі "Світло-Життя", але саме в технікумі почав глибше усвідомлювати свою віру, читати Святе Письмо, розмовляти з друзями та наставниками, які допомагали розпізнавати покликання.

Чи мали ви в дитинстві мрії про майбутню професію?

Я мріяв стати лісником. Любив природу, тварин, хотів працювати в лісі, якомога далі від людей. У моїй родині чоловіки одружувалися після 30 років, тож я не поспішав думати про сім’ю.

Як ви зрозуміли, що хочете посвятити життя Богу?

Це було неочікувано. Одного разу я зайшов до храму, сів на лаву і побачив іконку. Коли перевернув її, там була молитва про покликання до священства. Я вирішив помолитися за когось, але тоді ж з’явилася думка: "Молись за себе". Це була перша підказка від Бога. Але я відразу відкинув цю ідею, бо не хотів ставати священником.

Що змінило вашу думку?

Мій друг запропонував поїхати на реколекції капуцинів у місто Піла. Він не хотів ставати священником, але його родина наполягала, тож він попросив мене поїхати замість нього. Там я почув розмови про подружнє життя, покликання та розпізнання шляху. Це змусило мене задуматися.

Тобто ви спочатку не планували цього шляху?

Абсолютно. Але під час реколекцій я відчув, що Господь кличе мене. Це було нелегке рішення, бо я розумів, що навчання в семінарії буде складним. Але згодом я прийняв цей виклик і пішов за покликанням.

Брат-капуцин Павло Лясоцький

Підготував - ведучий програм Олександр Скрипченко