Розарій
У ваших намірах
Житія святих
Катехиза
Ангел Господній
Розарій
Свята Літургія з церкви Різдва Богородиці (Львів)
Пісня Перемоги
Коронка до Божого Милосердя
Молитовна лінія
Дитяча катехиза
Катехиза
Дитяча молитва
Дитяча катехиза
Розарій
Літургія годин (Бревіарій)
Св.Літургія з Катедри св. Олександра (Київ)
Молитовна лінія
Заклик до Бердичівської Богородиці (Наживо)
Вечірній ефір
Усі апостоли, окрім святого Йоана, зазнали мученицької смерті. Завдяки народженню, смерті й воскресінню Ісуса Христа постала Церква, а завдяки апостолам християнство поширилося в різних куточках світу.
Рим став містом, де апостол Петро заснував першу християнську спільноту. В умовах політеїстичної Римської імперії християнство постало як противага ідолопоклонству. Християн звинувачували у зраді, бо вони відмовлялися поклонятися імператору та виконувати деякі державні обов’язки, обираючи натомість служіння єдиному Богу.
Це викликало нерозуміння серед язичників, особливо коли християни почали збиратися на Літургію та брати участь у Євхаристії — споживанні Тіла і Крові Христа. За правління римських імператорів християнство часто сприймалося як загроза для суспільства. Через підозру та нерозуміння спільних трапез любові (агапе) й богослужінь, влада видавала накази про переслідування: арешти, катування та страти.
Про ці події свідчать різні джерела:
Акти мучеників — тексти, засновані на судових протоколах, які одночасно були повчальними для християн. Вони допомагали краще зрозуміти значення визнання віри у момент випробування.
Пасіони (passiones) або мартирії (martyriа) — свідчення очевидців подій, написані для християнських громад з метою засвідчити героїзм віри мучеників.
Легенди — пізніші описи, що поєднують історичні факти з переказами і традиціями.
Ті, хто віддавали своє життя за віру, називалися мучениками, або свідками віри. Ті ж, хто зазнав страждань, але залишився живим, — ісповідниками. Були також і ті, хто не витримував переслідувань і втікав до інших земель — їх називали відступниками.
В ефірі брат-капуцин Леонід Міхалець, священник римсько-католицької парафії у місті Красилів. Темою катехитичної науки є протиставлення християнського персоналізму сучасному індивідуалізму. Головна думка отця Леоніда полягає в тому, що кожна людина покликана стати дитиною Божою і увійти в життя Бога – а це можливо лише через любов. Християнський персоналізм, на його думку, не знецінює особистість, але навпаки – розкриває її гідність у спільноті та у взаєминах любові з Богом та ближніми.
У програмі отця Віталія Козака розглядається тема чутливості, інтуїції та внутрішньої цілісності жінки. Саме ця остання якість, як наголошує священник, і є проявом так званого «жіночого генія». Автор звертає увагу на приклади святих жінок, які зуміли повноцінно розкрити та втілити ці риси у своєму житті. На його думку, в сучасному світі особливо важливо, щоб жінка не втратила своєї жіночності та духовної глибини.
З дітьми потрібно говорити про віру серйозно — так само, як і з дорослими. У катехезі сестра Юлія Заводовська зі Згромадження Сестер від Ангелів (м. Вінниця) ділиться порадами, як доступно й водночас глибоко вести розмову з дітьми про ангелів.
Про розпізнання дарів, час їхнього прояву та про те, як служити ними, розповідає монах-капуцин брат Сергій Губицький, настоятель монастиря Святого Йосифа Хрестителя у місті Старокостянтинів Хмельницької області. Брат Сергій не є священником, але його служіння охоплює багато напрямків. Він художник-іконописець, психолог, реставратор, скульптор, різьбяр по дереву, музикант, співак, агроном і господар. У програмі «У ваших намірах» брат ділиться своїм досвідом реалізації дарів як відповіддю на потреби часу та глибоким бажанням творити.