Св.Літургія з Катедри св. Олександра (Київ)
Молитовна лінія
Заклик до Бердичівської Богородиці (Наживо)
Вечірній ефір
Катехиза
Житія святих
Акафіст
Святий дня
Літургія годин (Бревіарій)
Розарій
Катехиза
Недільні читання
Духовні читання
Непісні розмови
Біблійні читання
Меса
Розарій
Коронка до Божого Милосердя
Святий дня
Молитва
Філософія часто видається чимось відірваним від реальності, проте насправді вона народжується з нашого щоденного життя. Саме слово «філософія» традиційно перекладається як любов до мудрості, але це не просто накопичення знань, а системна, теоретична рефлексія над світом, сенсом життя та нашим місцем у ньому, що спирається на розумові здібності людини.
На відміну від науки, яка обмежується експериментами, філософія намагається сягнути за горизонти. О. Андрій Пальчик виділяє чотири головні джерела, з яких бере початок філософська думка.
1. Досвід. Це не лише наукові дані, а наш повсякденний «життєвий світ», який Мартін Гайдеггер називав «буттям у світі». За Арістотелем, досвід виникає завдяки пам'яті: численні пригадування однієї й тієї самої речі зрештою перетворюються на єдиний досвід. Біблійні книги мудрості також є синтезом людського досвіду, проте філософія йде далі, намагаючись надати цьому досвіду логічно обґрунтованої та системної форми.
2. Подив. Платон та Арістотель стверджували, що філософські питання з’являються тоді, коли навколишній світ втрачає свою «очевидність». Дитячий погляд на світ є ключем до філософії. Як зазначає Юстен Гордер у книзі «Світ Софії», єдине, що потрібно, аби стати добрим філософом — це здатність дивуватися, яку діти мають від природи, але дорослі часто втрачають через звичку та шаблонне мислення. Справжній науковець чи філософ залишається молодим, доки він не задовольняється банальними відповідями та продовжує ставити питання «чому?».
3. Сумнів. Коли подив руйнує нашу впевненість у знаннях, народжується сумнів. Це не обов'язково має бути шлях до скептицизму, де «істини немає». Навпаки, сумнів може стати знаряддям для досягнення нової, глибшої впевненості. Св. Августин зауважував: навіть якщо людина сумнівається, вона принаймні знає, що вона сумнівається, а отже — існує та мислить.
4. Межові ситуації. Це моменти, коли людина опиняється на межі свого існування: зустріч зі смертю, досвід страждання, почуття провини.
Мудрість — це не кінцева точка, а шлях. Як казав Секст Емпірик, мудрим є лише Бог, а людина може лише прагнути до цієї мудрості, постійно перебуваючи в русі.