Слово на кожен день
Молитовна лінія
Розарій
У ваших намірах
Житія святих
Катехиза
Ангел Господній
Хресна Дорога
Св.Літургія з храму Успіння Пресвятої Богородиці (Страдч)
Денний ефір
Коронка до Божого Милосердя
Дитяча катехиза
Катехиза
Дитяча молитва
Дитяча катехиза
Новини
Голос народу, голос Божий
Літургія годин (Бревіарій)
Св.Літургія з Катедри св. Олександра (Київ)
Молитовна лінія
Своїм виникненням монастир зобов’язаний Жировицькій чудотворній іконі Пресвятої Богородиці, яка відповідно народному переказу об’явилася на груші-дичці у 1470 р. пастушкам с. Жировиці. Всенародної слави, як чудотворної ікони, образ Пресвятої Богородиці набув на початку ХVII ст.
На місці об’явлення образу Пресвятої Богородиці власник с. Жировиці, магнат надвірний підскарбій (казначей) Великого Князівства Литовського Александр Солтан, велів спочатку поставити невеличку каплицю, куди було поміщено ікону. А через декілька місяців його ж коштом споруджено на місці об’явлення ікони велику дерев’яну Свято-Успенську церкву. Окрім цього, він спровадив в Жировиці монахів, щоб берегли це святе місце, побудувавши для них біля церкви Свято-Успенський чоловічий монастир.
Свою славну історію Жировицька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці веде із 1470 р. Всенародної слави чудотворної ікони образ Пресвятої Богородиці в Жировиці набув на початку ХVII ст. Ікона Божої Матері в Жировиці входить в число 100 самих значимих чудотворних ікон світу.
Головним джерелом найдавніших відомостей про чудотворну ікону, побудови на місці її обявлення церкви і заснування монастиря, є написана в 1622 р. ченцем жировицької василіянської обителі ієромонахом о. Феодосієм Боровиком книга «Гистория, або повесть людей розных, веры годных о образе чудовном Пренасвятейшой Девы Марии жировицком в повете Слонимском...».
У програмі «У Ваших намірах» отець Андрій Немченко розповідає про традицію днів духовної віднови, які зазвичай відзначають у перший четвер, п’ятницю та суботу кожного місяця. Ця практика пов’язана з особливим вшануванням Євхаристії, Пресвятого Серця Ісуса та Непорочного Серця Марії. Водночас священник наголошує, що зовнішні форми не мають стати порожнім ритуалом. Отець Андрій застерігає: важливо не лише дотримуватись умов, але й не втратити головного - глибини особистої віри. «Головна умова духовних практик - це любити молитву і Таїнства», – підкреслює він.
Тереза Гажійова зі спільноти «Світло Марії» у Меджуґор’є взяла участь у програмі Радіо Марія, присвяченій 44-й річниці об’явлень Діви Марії, яку нещодавно відзначали в Меджуґор’є.
На цій події були численні українські паломники, а очолив прощу єпископ Ян Собіло.
Тереза наголосила, що ці 44 роки — це час благодаті і надії. Вона прокоментувала останні три послання Богородиці, які були скеровані світу в один день, і заохотила українців не втрачати завзяття у молитві й вірі, що Бог вислухає наші прохання і завершить війну, як це вже було свого часу на Балканах, зокрема в Меджуґор’є, де об’явлення тривають і досі.
Літо — це «гаряча» пора паломництв до відпустових місць.
У програмі «У Ваших намірах» отець Андрій Немченко ділиться роздумами про традицію паломництв.
Священник зауважує, що першим паломником в історії людства можна вважати Авраама — адже саме він, почувши голос Бога, вирушив у незнане, довірившись повністю Його Провидінню.
Отець Андрій також розмірковує над значенням слів «паломник» і «прочанин», підкреслюючи духовний зміст цих понять.
Маючи багаторічний досвід участі в піших прощах — до Бердичева, Чечельника та інших санктуаріїв — отець Андрій переконаний: хоча б раз у житті варто пройти пішки цей шлях. Бо паломництво — це не лише подорож у просторі, а насамперед шлях віри, довіри та особистої зустрічі з Богом.
У програмі “Захристія” — сестра Марія Слєпченко з ордену сестер редемптористок кляузурових (затворницьких).
Ця гілка редемптористок в Україні існує лише дев’ять років, і наразі це єдиний монастир редемптористської духовності із затворницьким способом життя.
Під час програми ви дізнаєтеся про шлях реалізації мрії сестри Марії. Як розповідає настоятелька, на початку мало хто вірив, що така спільнота постане в Україні.
Проте одна розмова з монахом-єзуїтом стала вирішальною і зрушила справу з мертвої точки.
Сьогодні сестри мешкають у Львові, будують монастир і з надією дивляться в майбутнє.