Св.Літургія з Катедри св. Олександра (Київ)
Катехиза
Ангел Господній
Розарій
Літургія Східний обряд
Пісня Перемоги
Коронка до Божого Милосердя
Молитовна лінія
Дитяча катехиза
Катехиза
Дитяча молитва
Дитяча катехиза
Розарій
Літургія годин (Бревіарій)
Св.Літургія з костелу св. Станіслава єпископа та мученика (Городок)
Молитовна лінія
Заклик до Бердичівської Богородиці (Наживо)
Вечірній ефір
Катехиза
Житія святих
Війна принесла в українські родини те, до чого неможливо звикнути — втрати. Ми втрачаємо рідних, друзів, домівки, здоров’я, звичний спосіб життя та відчуття безпеки. Але навіть у мирний час втрата є невід'ємною частиною людського існування.
Коли ми чуємо слово «втрата», найчастіше думаємо про смерть близької людини. Але психологія говорить про значно ширше поняття.
Втратою може бути:
За словами Наталії Клейно, будь-яка втрата потребує часу на проживання. Якщо ми не дозволяємо собі сумувати через «маленькі» втрати, нам буде значно важче пережити великі.
Багатьох із дитинства вчили бути сильними, не показувати емоцій, не плакати та швидко брати себе в руки.
Однак психологиня наголошує: горювання — це не слабкість, а природний процес адаптації психіки до нової реальності.
Якщо людина намагається придушити біль і зробити вигляд, що нічого не сталося, психіка все одно повертається до непрожитої втрати. Нерідко це призводить до тривоги, депресії, психосоматичних захворювань та емоційного виснаження.
Горювання допомагає поступово розірвати емоційний зв'язок із минулим та повернути здатність дивитися у майбутнє.