За днів Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її – Єлизавета. Вони обоє були праведні перед Богом, ходячи непорочно у всіх Господніх заповідях і наказах. Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна, й обоє постаріли в днях своїх.
І сталося, що коли він за порядком своєї черги виконував священницьке служіння перед Богом, за звичаєм священства випав йому жереб, щоб кадити, увійшовши до Господнього храму. А весь натовп у годину кадіння молився знадвору. І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника. Захарія, коли побачив, здригнувся, і страх напав на нього. Та ангел промовив до нього: «Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя вислухана, і твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його іменем – Йоан. І буде тобі радість та ликування, і багато хто зрадіє з його народження. Бо він буде великий перед обличчям Господа; і ані вина, ані п’янкого напою не питиме; і буде наповнений Духом Святим ще з утроби своєї матері. І багатьох синів Ізраїля він наверне до Господа Бога їхнього; і він ітиме перед Його обличчям у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних – до розважливості праведних, щоби приготувати Господу готовий народ». І промовив Захарія до ангела: «З чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх». У відповідь ангел сказав йому: «Я Гавриїл, – той, хто стоїть перед обличчям Бога; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це. І ось ти будеш німим і не зможеш говорити аж до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!» Народ чекав на Захарію і дивувався, чому він затримувався в храмі. Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він давав їм знаки й залишався німим. І коли виповнилися дні його священнослужіння, він пішов до свого дому. А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи: «Так мені вчинив Господь у дні, в яких зглянувся, щоби зняти мою ганьбу між людьми».
Того часу Ісус розповів учням притчу: «Чи може сліпий сліпого дорогою водити? Чи не впадуть обидва в яму?
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших; добро робіть тим, які ненавидять вас; благословляйте тих, які проклинають вас; моліться за тих, які зневажають вас. Тому, хто б’є тебе по щоці, підстав і другу, а від того, хто забирає в тебе одяг, не борони й хітона. Кожному, хто просить у тебе, – дай, а від того, хто забирає твоє, – не домагайся. І як хочете, щоби чинили вам люди, – чиніть і ви їм так само.
Того часу Ісус, підвівши очі на своїх учнів, почав говорити:
«Блаженні вбогі, бо ваше є Царство Боже.
Блаженні голодні тепер, тому що ви насититеся.
Блаженні ви, котрі плачете тепер, бо ви будете сміятись.
Народження Ісуса Христа відбулося так. Коли Його мати Марія була призначена за дружину Йосифові, перш ніж вони зійшлися, виявилося, що вона мала в лоні від Духа Святого. А Йосиф, її чоловік, будучи праведним і не бажаючи її виставити на сором, вирішив таємно віддалити її.
Чому «Одіссея» хвилює людей уже майже 3000 років? Бо це не лише міф про воїна, який повертається з війни. Це історія кожного, хто шукає дорогу додому — до себе, вірності та Бога.