"Не обіцяй собі, що доживеш до вечора", - отець Костянтин Морозов про християнську динаміку, транзітус та св. Франциска з Ассізи

Транзітус - в пер. з лат. "перехід". Смерть св.Франциска є переходом від життя Земного до Небесного Отця, життя вічного. Основна риса св.Франциска Ассізського є те, що він переживає все по християнськи. По особливому він переживав і смерть: "Вітаю, сестра смерть". Цим підходом до смерті як до сестри, святий висловлює подяку Господу, ставлячись до смерті як до старшої сестрі, вчительки мудрості. Незважаючи на різноманітні спроби людей віднайти спосіб уникнути смерті -  сотворення "еліксірів безсмертя", пошук гену смерті через медицину та науку, - це неможливо. Подих смерті - подих Господа. "Спішіть любити людей, - згадує о.Костянтин поета Твардовсього, - адже вони швидко минають." Чи достатньо я віддаю любові ближнім? Транзітус кличе нас встигнути примиритися, встигнути подзвонити, встигнути почати бережно ставитися до своїх днів. Фізична смерть може перетвориться в духовну смерть і це може статися трагедією. "Адже горе тому, хто помирає в смертному гріху", - співає в своїй пісні св.Франциск. Святий вчить нас доброї смерті, але це не є смерть раптова, як часто вважається в світі. Коли прийде час смерті, маємо бути готовими до пережиття певної літургії і зустрічі з тим, хто нас полюбив.