У День знань спілкувалися з освітньою менеджеркою, психологинею та вчителькою Поліною Комаровою.
"Дорослим, вчителям та батькам, варто об'єднуватися та довіряти один одному, щоб дітям була максимальна користь. Навесні батьки наче б то відчули як то вчитися, крім того мали нагоду помітити самостійність дитини у навчанні, її відповідальність за результати, а також, що не потрібно заміняти собою вчителя. Батьки можуть допомогти знайти книжку, налаштувати зв'язок з вчителем, підтримати словом, але ніяк не вчитися за дитину.
Школа - одна із державних інституцій, яка в собі несе стабільність, тому що якими б не були часи, шкільна освіта має бути потрібна дітям, - розповідає пані Поліна.
Дітей у період карантину та у схожих ситуаціях варто підтримувати і давати добрий приклад позитивного сприйняття будь-яких ситуацій. Якщо ми не можемо вплинути, змінити щось, то нам важливо дати розуміння, що все минеться.
Час дорослим об'єднатися та відкрито говорити про ситуацію дитині. Не варто приховувати страх та переляк від молодшого покоління, адже діти бачать новини, все розуміють і мають власну точку зору. Говорити потрібно, щоб у них формувалися правильні висновки.
В цьому році 1 вересня відбувалося у спосіб свята Зустрічі. Можна уявити обійми, рукостискання учнів у школі, тому маємо пам'ятати про періодичне нагадування дітям, аби обмежити тісний контакт з однолітками чи старшими. Батькам добре більше часу проводити з дитиною, обіймати її, спілкуватися, щоб компенсувати спілкування у школі".
Ми наближаємося до кінця нашої підготовки до повної посвяти. Всі наші розважання показали, якою прекрасною і доречною є ця постава. Найвищий вчинок любові тут на землі є водночас найбільш зрозумілим. Так від величі серця, свідомо і з доброї волі ми хочемо здійснити цю посвяту, яка є єдиною доречною відповіддю на Божу любов.
Коли ми все краще пізнаємо Христа, коли ми все вірніше слідуємо за Ним і зі все більшою любов’ю приймаємо Його у Святому Причасті, тоді ми поступово перетворюємося на Нього. Але кому ж більше знати про закони такого внутрішнього перетворення і зростання Христа в нас, як не Матері, яка на собі пізнала істинність слів Предтечі: «Йому треба рости, а мені маліти»?
У хрещенні ми вперше визнали Христа. Урочистою обітницею ми посвятили себе на служіння Йому. Але як легко ми переступаємо через ці священні зобов’язання! А ми ж таки є безроздільною власністю Христа. Тож підтвердимо цю тотальну залежність, свідомо здійснюючи свою посвяту Ісусові через Марію. Тоді наша Небесна Мати допоможе нам вірніше виконувати свою хрестильну обітницю в майбутньому.
Щоби виявити Христові нашу взаємну любов, спочатку ми повинні намагатися якнайкраще Його пізнати. Це відбувається через читання з вірою Святого Письма і роздуми з любов’ю. І в цьому Марія є для нас взірцем, як сказано про Неї: «Марія ж зберігала всі ці слова, беручи до свого серця» (Лк 2,19).
Перед своєю смертю Ісус Христос дав нам два великі подарунки: своє Тіло і свою Кров у Пресвятому Таїнстві Євхаристії, а також свою Матір. У Святому Причасті ми приймаємо Тіло, яке Ісус отримав від Марії. Тому не може бути жодного протиставлення справжньої любові до Марії і літургійно-євхаристійної побожності.