Ісус, під час вечері з своїми учнями, стривожився духом і посвідчив, промовивши: «Істинно, істинно говорю вам: Один з поміж вас Мене зрадить!» Учні ж поглянули один на одного розгублено, не відаючи, про кого Він говорив.
А був за столом, біля грудей, той з Його учнів, що його Ісус любив. До нього й кивнув Симон Петро та мовив йому: «Спитайся лишень, хто той, про якого Він каже?» Отож той, нахилившись до грудей Ісусових, Йому й говорить: «Господи, хто то такий?» «Той, – відповів Ісус, – кому Я кусень, умочивши, подам». І вмочив кусень, і подав його Юді Іскаріотському, синові Симона. І ввійшов тоді за куснем у нього сатана. «Що робиш – негайно роби!» – сказав йому Ісус. Та ніхто з тих, що при столі були, не збагнув, до чого Він йому це мовив. А що мав Юда скарбничку, то й гадав дехто, що Ісус сказав йому: Купи, чого нам треба на свято, – чи щоб роздав щось бідним. І негайно ж, узявши кусень, вийшов той. А ніч була. І коли вийшов він, Ісус промовив: «Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в Ньому. І коли Бог прославився в Ньому, то Бог і Його прославить у собі, – і прославить Його незабаром. Дітоньки, ще трохи Я з вами. Шукатимете ви Мене, так як Я юдеям повідав: Куди Я іду, ви піти неспроможні, – так само й вам повідаю нині». Каже до Нього Симон Петро: «Господи, куди ж ідеш?» Відказує йому Ісус: «Куди Я йду, неспроможен єси зо Мною нині йти. Аж потім підеш за Мною». Петро ж до Нього: «Чого бо, Господи, неспроможен я нині йти за Тобою? Життя моє за Тебе покладу я!» «Життя твоє покладеш за Мене? – відрікає Ісус. – Істинно, істинно кажу тобі: Не запіє і півень, а ти вже тричі відречешся Мене».
(Йн 13, 21-33. 36-38)
Того часу Ісус, споглядаючи, побачив тих, які кидали свої багаті дари до скарбниці. Помітив і одну убогу вдову, яка вкидала туди дві лепти, і сказав: «По правді кажу вам, що ця бідна вдова більше від усіх кинула, бо всі ці зі свого достатку кидали в дар, а вона зі своєї нужденності вкинула увесь свій прожиток, який мала».
Того часу, увійшовши в місто, Ісус переходив через Єрихон. І ось чоловік, якого звали Закхей, — він був начальником митників і був багатий, — прагнув побачити Ісуса, хто Він, але не міг через натовп, бо був малого зросту. Побігши наперед, він виліз на смоківницю, щоби Його побачити, бо Він там мав проходити.
Сталося, коли Ісус наближався до Єрихона, якийсь сліпий сидів при дорозі й жебрав. Почувши юрбу, яка проходила, він запитав, що це таке. Йому сповістили, що проходить Ісус Назарянин. І він закричав, гукаючи: «Ісусе, сину Давида, помилуй мене!»
В 2025 році Католицька Церква буде святкувати Ювілейний Рік. Отець Олексій Самсонов в катехезі розповідає про сенс та знаки цього святкування, а також про особливі привілеї та ласки повʼязані із особливим часом благодаті Святого Року.
Того часу Ісус промовив до своїх учнів: «Неможливо, щоби спокуси не прийшли, та горе тому, через кого вони приходять! Йому було б краще почепити собі довкола шиї жорновний камінь і бути вкинутим в море, ніж щоби спокусив одного з цих малих.