"Ось вийшов сіяч сіяти" - коментар Євангелія дня

І коли сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та ви­збирали його. А друге впало на кам’янистий ґрунт, де не було достатньо землі, й відразу зійшло, бо земля була не­гли­бока. А як сонце піднялося, – зів’яло і, не маючи коріння, засохло. А інше впало між терня; тож ви­росло терня і заглушило його, і во­но не дало плоду. Ще інше впало на добру землю, зійшло, дало паросток та росло; і при­несло врожай: одне – в тридцять, одне – в шістдесят, а одне – в сто ра­зів». І сказав: «Хто має вуха, щоби слу­ха­ти, нехай слухає!» А коли Він залишився сам, ті, які були з Ним разом з Два­над­цять­ма, запитали Його про ці притчі. І Він відповів їм: «Вам дарована таємниця Царства Божого, а тим, зов­нішнім, усе роз’яснюється в притчах, щоб, дивлячись, бачили – і не побачили; слухаючи, чули – і не зро­зуміли; щоб вони не навер­ну­лися, аби були про­щені!» І каже їм: «Невже ви не зрозу­мі­ли цієї притчі? А як же зро­зу­міє­те всі притчі? Сіяч сіє слово. Ось ті, які при дорозі, де сієть­ся слово; як тільки почують, негай­но приходить сатана і забирає сло­во, посіяне в них. А ті, котрі на кам’янистому ґрунті посіяні, коли почують слово, то відразу з радістю приймають його, але не мають у собі кореня і нестійкі; коли настануть утиски або пе­ре­слідування за слово, вони від­разу спо­кушуються. А інші є ті, які посіяні в тернях: вони чують слово, але приходять клопоти віку й омана багатства та інших бажань, заглушують слово – і воно зали­шається без плоду. А ось ті, які посіяні в добру зем­лю: вони чують слово та прий­ма­ють, і приносять урожай: один – у тридцять, один – у шістдесят, а один – у сто разів!»