Посвячення Богородиці. День 23: Посередниця усіх ласк

Освячення Йоана: «Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного. Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби! І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа? Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі. Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом! А Марія промовила: «Величає душа моя Господа...»(Лк 1,39–46, Magnificat)

Чудо в Кані: «Третього дня було весілля в Кані Галилейській; була там мати Ісуса. Ісус зі Своїми учнями також був запрошений на весілля. Як забракло вина, Ісусова мати каже Йому: Не мають вина! А Ісус їй каже: Що до того Мені й тобі, жінко? Ще не настав Мій час. Його мати промовила до слуг: Зробіть, що тільки Він вам скаже. Було там шість кам’яних посудин для води, яку використовували для юдейського очищення; кожна вміщала дві чи три міри. Каже їм Ісус: Наповніть посудини водою! І наповнили їх ущерть. Ще каже їм: Тепер зачерпніть і занесіть до старости! І вони понесли. Коли староста покуштував воду, яка стала вином...» (Йн 2,1–9).

Чудо в Кані: «Третього дня було весілля в Кані Галилейській; була там мати Ісуса. Ісус зі Своїми учнями також був запрошений на весілля. Як забракло вина, Ісусова мати каже Йому: Не мають вина! А Ісус їй каже: Що до того Мені й тобі, жінко? Ще не настав Мій час. Його мати промовила до слуг: Зробіть, що тільки Він вам скаже. Було там шість кам’яних посудин для води, яку використовували для юдейського очищення; кожна вміщала дві чи три міри. Каже їм Ісус: Наповніть посудини водою! І наповнили їх ущерть. Ще каже їм: Тепер зачерпніть і занесіть до старости! І вони понесли. Коли староста покуштував воду, яка стала вином...» (Йн 2,1–9).

Марія — посередниця, потрібна нам у наших стосунках зі Спасителем Ісусом Христом

Більш досконалим є не наближатися до Бога без посередника, бо так ми сповіщаємо про більше смирення. Як я щойно показав, наша природа зіпсована. Якщо ми будемо покладатися на власні прагнення, можливості і зусилля для того, щоб потрапити до Бога і сподобатися Йому, то всі наші добрі справи будуть, звичайно ж, заплямованими. Тоді вони не матимуть тої ваги у Бога й ускладнять Його єднання з нами і наше піднесення. Тож недарма нам дано посередників у Бога. Господь побачив нашу негідність і безсилля та виявив нам співчуття. Щоби відкрити нам шлях до свого милосердя, Він дарував нам могутніх заступників при своєму троні. А якщо ми зневажатимемо цих заступників і безпосередньо наблизимося до Пресвятої Трійці, то це є браком смирення і шани перед Божою величчю. Це би означало виявляти Цареві всіх царів менше поваги, ніж земному королю або принцу, до якого ми не наважуємося наближатися без друга, який би промовив за нас словечко. Спаситель є нашим захисником і посередником нашого спасіння у Бога Отця; через Нього ми маємо молитися разом зі всію Церквою. Через Нього у нас є доступ до Божественної величі, і нам не можна ніколи з’являтися перед Богом інакше, ніж посилаючись на Христа і зодягнувшись у Його заслуги.

Посередництво Марії

А чи не потрібен нам посередник у стосунках із самим Спасителем? Чи достатньо ми чисті для того, щоб безпосередньо звертатися до Нього? Хіба Він не Бог, у всьому рівний зі своїм Отцем, а тому рівно святий, якому належить та сама слава і поклоніння, що й Отцеві? Якщо Він з безмежної любові став нашим поручителем і посередником у Бога, свого Отця, щоб пом’якшити Його і сплатити Йому наші борги, то чи можемо ми через це виявляти до Його величі і святості менше поваги і благоговіння? 

Тому разом зі святим Бернардом я наважуюся сказати, що нам потрібен посередник у стосунках із самим Спасителем, і Марія найкраще пасує для цієї місії любові. Через Неї Ісус Христос прийшов до нас і через Неї ми повинні йти до Нього. Коли ми, грішники, через нашу мізерність і безконечну Божу вищість маємо сумніви, як нам навпростець підійти до Христа, то сміливо можемо благати про допомогу і заступництво нашу Матір Марію. Вона добра, ніжна, в Ній немає нічого суворого чи відлякуючого, занадто високого чи занадто сліпучого; коли ми дивимося на Неї, то бачимо свою власну природу.

Марія — не сонце, що сліпить нас своїм сяйвом, але Вона гарна і м’яка як місяць, що приймає світло від сонця і приглушує його, щоби наші очі змогли його сприйняти. Вона настільки сповнена любові, що не відмовляє навіть найгіршому грішникові, який попросить про Її заступництво. Бо, як кажуть святі, від сотворіння світу ніхто ще не чув, щоби хто-небудь з довірою і наполегливістю прибігав до Матері Божої, і Вона йому відмовила. Вона така могутня, що Їй ніколи не буває відмови у прихильності; Їй достатньо постати перед своїм Сином із проханням, і прохання вже вислухане; Він завжди дозволяє своїй Матері перемагати себе в любові.

Все це я взяв із праць святого Бернарда і святого Бонавентури. Як казали ці святі, щоб дістатися до Бога, нам треба пройти три щаблі: перший, найближчий до нас і найбільш відповідний нашим здібностям — це Марія; другий — це Ісус Христос, і третій — Бог Отець. Щоб дійти до Ісуса, спершу ми повинні піти до Марії; Вона є нашою посередницею у заступництві. Щоби дійти до вічного Отця, ми повинні йти до Ісуса, бо Він — наш посередник у спасінні. Звершення молитви, яку я опишу далі, дотримується саме такого порядку.