Посвячення Богородиці. День 30: Наша відповідь на любов Христа - пізнання Христа

Апостол Павло сказав про пізнання і любов Христа: «Для цього я схиляюсь на свої коліна перед Отцем [Господа нашого Ісуса Христа], від Якого має ім’я кожна родина на небесах і на землі, щоби за багатством Своєї слави Він дав вам через Свого Духа зміцнитися силою у внутрішній людині, щоби через віру Христос оселився у ваших серцях, аби ви, укорінені й засновані на любові, разом з усіма святими змогли зрозуміти, що це за ширина й довжина, висота й глибина, і пізнати Христову любов, яка сягає за межі пізнання, щоб наповнилися ви всякою Божою повнотою» (Еф 3,14–19).

«Хай утішаться їхні серця, з’єднавшись у любові для всього багатства повноти розуміння і для пізнання таємниці Бога [і Отця та] Христа, в Якому заховані всі скарби премудрості й пізнання» (Кол 2,2–3).

Щоби любити Божу Премудрість, нам треба Її знати

Чи можна любити те, чого не знаєш? Чи можна палко любити те, що знаєш недостатньо? Чому ми так мало любимо Воплочену Вічну Премудрість, нашого гідного поклоніння Спасителя? Лише тому, що не знаємо Його або знаємо замало! 

Навряд чи знайдеться людина, яка би разом з апостолом Павлом заглибилася в панівну науку Христа так, як належить; при цьому ця наука найблагородніша, найсолодша, найкорисніша і найнеобхідніша за всі знання на землі і на небі. 

Дивовижна влада Божественної Премудрості у створенні світу і людини

Вічна Премудрість почала випромінюватися поза Богом, коли після цілої вічності створила світло, небо і землю. Євангеліст Іван говорить нам, що «усе через Нього постало» (Йн 1:3), тобто, через Вічну Премудрість.

Вічна Премудрість не лишень створила все; Вона також притаманна усім речам: «Господній Дух заповнив усесвіт… усе може і чистить усе...» (Муд 1,7;7,27). Вона, яка є водночас красою і найблагорднішою простотою, після створнення світу встановила прекрасний порядок, який ми у ньому знаходимо.

І хоч би якою величною виявлялася влада і чарівність Вічної Премудрості у творінні, красі та порядку світу, Вона ще значно прекрасніша у створенні людини, котра стала Її дивовижним шедевром. Людина стала подобою Її краси і досконалості, благородною посудиною Її ласк і чудовою скринькою Її багатств.

Вона, так би мовити, створила яскраві імітації своїх Розуму, Пам’яті та Волі і вклала їх у людську душу; людина мала стати живою подобою Бога. У людському серці Вона розпалила полум’я чистої Божої Любові; Вона дала людині осяйної краси тіло. В людині Вона зібрала воєдино всі різноманітні принади світу ангельського, світу оживленого і всього іншого творіння.

Все в людині було безхмарно ясним, неповторно красивим, бездоганно чистим, непорушно впорядкованим, без жодного недоліку. Людський дух мав частку в сяйві Вічної Мудрості; через Неї він посідав досконале пізнання Творця і творінь. У своїй душі людина мала Божу ласку, яка зберігала її в невинності і робила приємною в очах Всевишнього. Людське тіло було безсмертним. А в своєму серці вона носила чисту Божу Любов, вільну від страху смерті; таким чином вона могла зі своєї власної волі любити Бога постійно, безперервно і безкорисливо. Так, людина була такою обожествленою, що вона весь час перебувала в захопленні, повністю занурена в Бога і при цьому не мусіла долати жодних пристрастей і боротися з жодним ворогом.

Ісус Христос — найвища мета кожного вшанування Марії

Наш Спаситель Ісус Христос, справжній Бог і справжня Людина, повинен бути кінцевою метою всякого нашого поклоніння, інакше воно є хибним і оманливим. Ісус Христос — це Альфа і Омега, Початок і Кінець усіх речей. Вся наша робота, за словами апостола, полягає в тому, щоб всіх людей зробити досконалими в Ісусі Христі. Лише в Ньому одному живе вся повнота божества і повнота благодаті, чесноти та досконалості: лише в Ньому одному ми отримали всі духовні благословення. Він є єдиним Учителем, в якого нам можна вчитися, єдиним Господом, якому ми належимо, єдиним Головою, в якому маємо єднатися, єдиним прикладом, який маємо наслідувати, єдиним Лікарем, який має нас зцілити. Єдиний Шлях, яким нам можна йти, єдина Істина, в яку нам можна вірити, єдине Життя, яке має оживити нас, наше все в усьому. Його одного достатньо. Під небом не дано нам іншого імені, в якому зможемо знайти спасіння, крім імені Ісуса. Бог не заклав для нашого спасіння, нашої досконалості і вічного блаженства жодної іншої основи крім Ісуса Христа: всяка споруда, збудована не на цьому камені, стоїть на сипучому піску і, безумовно, рано чи пізно буде зруйнована. Кожен віруючий, що не поєднаний з Ним як лоза з виноградиною, відпаде, всохне і не буде придатним ні до чого, крім того, щоб бути вкинутим у вогонь. Якщо ми перебуваємо в Ісусі Христі, а Ісус Христос в нас, нам нема чого боятися погибелі; ні ангели небесні, ні люди земні, ні демони пекла, ні жодне інше створіння не відділить нас від Любові Бога, якою і є Ісус Христос. Через Нього, з Ним і у Ньому ми зможемо все; ми можемо виявляти Отцеві в єдності Святого Духа будь-яку честь і поклоніння; ми можемо самі стати досконалими і бути ароматом вічного життя для нашого ближнього.