«Я зроблю, тату, все, що ти мені заповідав». Товія погоджується з тим що йому пропонує батько, це знак вірності, віри та довіри. Своєю поставою, він показує, що розуміє і знає, що батько йому бажає добра, і тому виконає все що батько йому скаже. Він є слухняним сином, але послух і вірність не лишають інтелігенції та мислення і задавання питань. Тому задає два питання: як себе з ідентифікувати, іншими словами, як себе представити; а також питає про свою компетентність. Також Марія, Матір Божа задає питання коли Архангел Гавриїл сповіщає їй, що вона стане Божою Матір’ю, «як же воно станеться, коли я не знаю мужа?»
Дуже важливо в житті пам’ятати, що маємо бути слухняними Богу, і людям які нас оточують, але також маємо задавати питання і питати, який є сенс в тому чи іншому завданні, яке маємо виконати. «Шукай, отже, собі тепер, дитино, якогось вірного чоловіка, щоб пішов з тобою в дорогу». Людина не є спроможна сама пройти через життя, і тому потребує друга. Батько дуже добре це розуміє і тому заохочує свого сина, не залишатися самому, і мати когось, з ким зможе пройти через радості і трудності щоденного життя. Ми також потребуємо в нашому житті мати когось, з ким можемо ділити наші щоденні ситуації, кому можемо довіряти, і хто завжди підтримає. Когось, хто повчить і покаже правильну дорогу, коли поступаємо не добре і похвалить коли поступаємо добре. Нехай Добрий Бог дасть кожному з нас благодать бути слухняними, інтелігентними та мати друзів.
Отець Віталій Козак, монах-кармеліт, у дев’ятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом та безоднею» розмірковує над темою «Утопія без Бога». Священник показує, як спроба збудувати досконалий світ без слабкості, благодаті та покаяння перетворює його на холодну й стерильну систему.
Монах-кармеліт отець Віталій Козак у восьмій катехезі циклу «Людина на межі між Богом та безоднею» говорить про небезпеку егоїзму, який видає себе за силу і чесноту. Священник застерігає: коли успіх і продуктивність стають мірилом істини, людина ризикує втратити здатність любити, прощати і бути милосердною.
У сьомій катехезі циклу «Людина на межі між Богом та безоднею» отець Віталій Козак продовжує роздуми над ідеологічним і моральним утопізмом, викриваючи його як небезпечне спрощення реальності. Священик показує, чому спроби змінити лише систему не приносять справжнього щастя, якщо не відбувається переміна людського серця.
У шостій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак розкриває небезпеку ідеологічного та морального утопізму. Чому прагнення до ідеального світу без Бога зрештою обертається або знищенням особистості, або її небезпечною абсолютизацією?
У четвертій катехезі циклу про людину отець Віталій Козак говорить про головні виклики людини, яка прагне перевершити саму себе, і застерігає від небезпеки втрати гідності. «Проблема не в технології, проблема в серці того, хто її використовує», — наголошує монах-кармеліт, підводячи до глибшого питання про справжню природу людини.