«Я зроблю, тату, все, що ти мені заповідав». Товія погоджується з тим що йому пропонує батько, це знак вірності, віри та довіри. Своєю поставою, він показує, що розуміє і знає, що батько йому бажає добра, і тому виконає все що батько йому скаже. Він є слухняним сином, але послух і вірність не лишають інтелігенції та мислення і задавання питань. Тому задає два питання: як себе з ідентифікувати, іншими словами, як себе представити; а також питає про свою компетентність. Також Марія, Матір Божа задає питання коли Архангел Гавриїл сповіщає їй, що вона стане Божою Матір’ю, «як же воно станеться, коли я не знаю мужа?»
Дуже важливо в житті пам’ятати, що маємо бути слухняними Богу, і людям які нас оточують, але також маємо задавати питання і питати, який є сенс в тому чи іншому завданні, яке маємо виконати. «Шукай, отже, собі тепер, дитино, якогось вірного чоловіка, щоб пішов з тобою в дорогу». Людина не є спроможна сама пройти через життя, і тому потребує друга. Батько дуже добре це розуміє і тому заохочує свого сина, не залишатися самому, і мати когось, з ким зможе пройти через радості і трудності щоденного життя. Ми також потребуємо в нашому житті мати когось, з ким можемо ділити наші щоденні ситуації, кому можемо довіряти, і хто завжди підтримає. Когось, хто повчить і покаже правильну дорогу, коли поступаємо не добре і похвалить коли поступаємо добре. Нехай Добрий Бог дасть кожному з нас благодать бути слухняними, інтелігентними та мати друзів.
У вісімнадцятій катехезі циклу «Людина між Богом і безоднею» отець Віталій Козак продовжує роздуми над природою тоталітарних режимів, звертаючись до роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Центральною темою стала самоцензура — механізм, завдяки якому влада може контролювати людину навіть без постійного нагляду.
У сімнадцятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над тим, як тоталітарні системи поступово підкорюють людину не лише силою, а й через зміну її мислення та цінностей. Відштовхуючись від роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці», священник показує, чому самоцензура й постійний внутрішній страх можуть стати ефективнішими за будь-який зовнішній примус.
У шістнадцятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» монах-кармеліт отець Віталій Козак відкрив новий тематичний блок, присвячений системам контролю та страху. Упродовж наступних семи програм священник аналізуватиме механізми тоталітаризму, звертаючись до відомого твору Маргарет Етвуд «Оповідь служниці».
«У кожному з нас живе маленький Месія, який прагне контролювати людей, події та майбутнє». У п’ятнадцятій катехезі циклу «Людина між Богом та безоднею» о. Віталій Козак розмірковує над темою «Внутрішній Месія» крізь призму роману Френка Герберта «Дюна».
Монах-кармеліт о. Віталій Козак говорить про спокусу контролю над майбутнім. Він порівнює людське бажання бачити події наперед із сюжетом роману Ф.Герберта «Дюна», де головний герой стає рабом власного всезнання. Пошук абсолютного контролю через технології, прогнози або містику часто веде до втрати свободи та т. зв. «месіанського комплексу». На противагу цьому, християнство пропонує шлях довіри до Бога, який вимагає відмови від ілюзії всевладдя заради щирої любові. Священник застерігає, що намагання зайняти місце Творця руйнує особистість, тоді як справжня духовна зрілість полягає у здатності залишатися вірним у часи невизначеності. Контроль може стати пасткою, яка перетворює живі стосунки на механічне програмування, позбавляючи життя справжнього сенсу.