"Притча про весільний бенкет", - коментар Євангелія дня

Того часу, побачивши натовпи, Ісус вийшов на гору;коли Він сів, до Нього підійшли Його учні. І, відкривши свої уста, Він навчав їх, промовляючи: «Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ті, хто плаче, бо вони будуть потішені. Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. Блаженні голодні й спраглі праведності, бо вони наситяться. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. Блаженні ті, які творять мир, бо вони синами Божими названі будуть. Блаженні переслідувані за праведність, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли із-за Мене будуть вас зневажати та переслідувати, і, оббріхуючи, казати всяке зло проти вас. Радійте й веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах, адже так само переслідували пророків, які були перед вами».

Того часу підійшов до Ісуса один із книжників і запитав Його: «Яка заповідь є першою з усіх?» Ісус відповів: «Перша є: “Слухай, Ізраїлю: Господь, наш Бог – єдиний Господь, і любитимеш Господа, Бога свого, всім серцем своїм, і всією своєю душею, і всім своїм розумом, і всією своєю силою”. І друга оця: “Любитимеш свого ближнього, як самого себе!” Іншої, більшої заповіді від цих немає».

Того часу прийшли до Ісуса садукеї, – ті, які кажуть, нібито немає воскресіння, – і запитують Його, кажучи: «Учителю, Мойсей написав нам, що коли в когось помре брат і залишить дружину, а дітей не залишить, то нехай візьме брат дружину померлого та й збудить потомство своєму братові.

Того часу Ісус почав промовляти до первосвященників, книжників і старших притчами: «Один чоловік насадив виноградник, обгородив огорожею, викопад давильню, збудував башту, винайняв його виноградарям та й виїхав далеко. У певний час він послав раба до виноградарів узяти від них частину з плодів виноградника. А вони, схопивши його, побили й відіслали ні з чим. І він знову послав до них іншого раба, – і цьому побили голову та зневажили. І він послав ще одного, а того вони вбили. Отак і багатьох інших: деяких же з них били, інших убивали.

Після урочистого привітання натовпом Ісус увійшов у Єрусалим — до храму. Оглянув усе. Та оскільки була вже пізня година, Він вийшов з Дванадцятьма до Витанії. Наступного дня, як вони вийшли з Витанії, Він зголоднів. І, побачивши здалека смоківницю, вкриту листям, Він підійшов: може, щось знайде на ній. Але, наблизившись до неї, Він нічого не знайшов, окрім листя, бо не була ще пора на смокви. Озвався і промовив Він до смоківниці: «Хай з тебе вже довіку ніхто плоду не їсть!» І чули те Його учні.