"Моє завдання - служити Церкві так, щоб Боже Провидіння і надалі провадило нас до радості вічного життя", - о. Сергій Павліш

Мій шлях до Ватикану розпочався з пропозиції продовжити навчання. Зараз я завершую докторат із церковного права. Одночасно став особистим секретарем кардинала Франца Роде, префекта-емерита Дикастерії з інститутів богопосвяченого життя. Проживаю в Палаці Святого Офіція - тому самому будинку, де розташована Дикастерія доктрини віри.

Ватикан часто оповитий міфами, але для початку варто розрізняти три різні поняття, які часто плутають:

1. Католицька Церква - це ми всі, богословська спільнота вірних.

2. Святий Престол - суб’єкт міжнародного права, через який Папа здійснює дипломатичні відносини.

3. Держава-місто Ватикан - адміністративний орган, створений лише у 1929 році, щоб забезпечити незалежність Церкви.

Це величезний механізм. У Ватикані працює близько 4600 людей, половина з яких - миряни. Це живий центр, де кожна дикастерія (міністерство) відповідає за свій напрямок у світі.

Мої посади звучать складно, але мають чітку логіку. Як Генеральний прокуратор нашого Згромадження (яке цього року святкує 400-річчя), я є «містком» між нашою спільнотою та Святим Престолом. Представляю інтереси 2700 співбратів-священників, які працюють у 105 країнах світу, вирішуючи юридичні та адміністративні питання.

Як Генеральний постулатор, я працюю вже не з живими, а з тими, хто відійшов у вічність із репутацією святості. Займаюся процесами беатифікації та канонізації. На моїй відповідальності зараз 43 процеси - ми готуємо докази, щоб представити світу нові приклади для наслідування (кандидатів на вівтар).

Моє завдання в обох іпостасях одне - служити Церкві так, щоб Боже Провидіння і надалі провадило нас до радості вічного життя.

Отець Сергій Павліш - Генеральний прокуратор Згромадження Місії святого Вікентія де Поля, а також Генеральний постулатор Згромадження Місії та Згромадження Дочок Милосердя.