На безкраїх просторах Сибіру завершився життєвий шлях багатьох українців, які не зреклися своєї віри й Батьківщини. Серед них – монахині Української греко-католицької церкви сестри Олімпія та Лаврентія.
В цій програмі з с.Дам’яною говоримо про с.Лаврентію Герасимів - блаженну мученицю УГКЦ.
Слугиня Божа сестра Лаврентія Гарасимів народилася 31 вересня 1911 р. у с. Рудники Миколаївського району Львівської області. У 1931 р. вступила до Сестер Згромадження Св. Йосифа, а у 1933 р. зложила свої перші обіти. У 1950 р. була арештована солдатами НКВД і вивезена до м. Борислава. Згодом її перевезли до м. Томська. Здоров'я сестри вже було дуже підірване. 30 червня 1950 р. дістала призначення в с. Харськ Томської обл. Жила в одній кімнаті (перегородженій) із паралізованим господарем, бо ніхто не хотів брати на квартиру хвору на туберкульоз. Багато молилася і виконувала ручну роботу. Терпеливо зносила нелюдські умови життя. Померла 28 серпня 1952 р. у с. Харському Томської області.
Господь наш Ісус Христос до своїх учнів звертався напутніми словами: «Переслідували мене. Переслідуватимуть і вас». І на блаженних новомученицях Олімпії та Лаврентії справдилися слова Христа: «Вас волочитимуть і до правителів, і до царів за мене, щоб свідчити перед ними й поганами». Переслідування ставали для них неповторною нагодою принести світло Христове в саму гущавину беззаконня та гріха. Там вони давали свідчення своєї віри не стільки словами, скільки своєю поставою та своїм вмиранням за Христа.
Монахині постійно знаходилися під наглядом КГБ, яке мало ефективну систему переслідувань із втручанням у монастирське життя, обшуками і конфіскаціями. Агенти пробували залякати монахинь погрозами і змусити зректися Бога, збирали необхідну їм довідкову інформацію. Із свідчень Марії Клипко дізнаємося, що у 1950 р. сестри із людьми ішли з Добромиля з костелу, над’їхала машина «чорний ворон», сестрам зв’язали руки, заштовхнули в машину і повезли в тюрму. Після прослуховування відпустили додому, але вони були під постійним контролем. Це був лише початок. Але ніщо не лякало, хіба ще більше утверджувало у вірі. Сестри зміцнювали цю віру і в дорослих, і в дітей, з якими спілкувалися.
Із довідки від 1950 р. за підписом уповноваженого Ради в Дрогобицькій області Бурика: «Гарасимів Левкадія Ільївна була монахинею бувшого реакційного монастиря ордену «Василіян», який у 1945 р. закритий. ..Продовжує проводити роботу проти православної церкви за повернення до католицизму, займається емісійною роботою серед активу вірних бувшої греко-католицької та римо-католицької церков». І сестер вислали в Сибір.
В обвинувачувальних висновках слідчі дописували, що арештовані «проводили антирадянську агітацію, робили наклепи на керівників комуністичної партії і радянського уряду, а також на колгоспний лад». Заперечення арештованих під час слідства і судових засідань не бралися до уваги. У світлі правди Божої ці наклепницькі слова означали лише одне: нескорену віру, безмежну відвагу, рішучість до кінця служити Божій справі, на взір перших апостолів.
У програмі "У Ваших намірах" з францисканцем, отцем Андрієм Немченко, роздумуємо про сенс літургійного співу. Сьогодні, особливо в міських парафіях, досить нечасто під час Меси миряни, які знаходяться в лавках, ангажуються в спів. Священник каже, що це - проблема, і заохочує виправити цю ситуацію. Отець Андрій застерігає, що не варто робити зауваження тим мирянам, які співають "поза тональністю".
У програмі "У ваших намірах" - Ірина Назаренко, відповідальна від Комісії у справах душпастирства молоді РКЦ за католицькі заклади освіти в Україні, вчителька християнської етики та музичного мистецтва в салезіянському ліцеї "Всесвіт" у Житомирі.
Як святий Франциск розумів Великий піст? Розповідає отець Станіслав Нуцковський.
У програмі "У ваших намірах" - отець Микола Лучинський, настоятель парафії Христа Царя Всесвіту в Хмельницькому та військовий капелан. Священник ділиться історією свого покликання до добровольчого батальйону та розповідає про каністерапію.
Монах-францисканець Андрій Немченко у програмі "У Ваших намірах" роз'яснює слухачам, який контекст має вчення Католицької Церкви про "непогрішимість Папи". Отець Андрій пригадав, що Римський Архієрей є пастирем для понад мільярда землян. Священник підкреслює, що човен, яким є Церква, повинен мати капітана, цим капітаном є Святіший Отець. Папство є однією з найдревніших безперервних інституцій в історії світу.