Про життя та переживання протиріч, серед яких смерть, розповідає віце-ректор семінарії Пресвятого Серця Ісуса у Ворзелі, отець Ярослав Рудий. Цикл есхатологічних катехиз про бачення та відношення Церкви до майбутнього вже сьогодні.
"У першому пункті катехизму Церкви ми читаємо: "Життя людини - це знати та любити Бога". Тобто - це великий дар Бога і саме тому ми передусім спрямовуємо наші думки до Творця, щоб зрозуміти дар Його віри. Бог вільною волею створив людину щоб вона була причетною до Його життя. Тому так важливо переоцінити себе, адже Бог поділився Своїм життям з нами, а ми подібні до Творця", - розповідає отець Ярослав Рудий.
Минуле,сучасне та майбутнє дуже важливі. Ми дивимося сьогодні в майбутнє та ставимо питання: "А що ж буде завтра"? В свідомості християн існує твердження, що наше життя не закінчується. Наша душа не смертельна і людина житиме й далі. Але нам варто усвідоміти, що життя це велика відповідальність.
Сьогодні часто запитуємо себе, як пройти цей тяжкий період? Для початку варто зрозуміти, що смерть Бог не створював. Смерть - це наслідок гріха, а зло має на меті зруйнувати наше життя, знищити нас. Жодний негативний вчинок не проходить беслідно перед Богом, а кожен хто чинить гріх нестимеме перед Ним відповідальність. Наслідки гріха та зла дуже небезпечні.
Коли говоримо про смерть то з'являється неспокій, страх щодо свого життя. Людина покликана до того,щоби вберегти своє життя, щоб вдосконалювати та покращувати його.
Багато хто сьогодні все більше шукає підтримку та втіху. Важливо пам'ятати, що Бог подарував життя та не перестає турбуватися про людину в будь яких ситуаціях.
Кожна смерть та втрата залишає в нашому серці рану. Це велика біль та протиріччя буття, адже Бог створив нас для життя. Коли ми говоримо про очікування майбутнього то через невідомість відчуваємо часто тяжкість.
Духовна та фізична біль. Біль від втрати близьких людей залишається на довгий час із запитанням "Чому?" Але доцільніше ставити запитання: "Як мені жити та бути далі?" Варто усвідомити, що страх може бути рушієм йти далі та захищати життя.
Як ми можемо отримати та почути Божу підтримку?Бог завжди чує кожне серце та всі страхи. Без Творця ніхто не може існувати. Тому Він товаришує з нами і ця думка най буде заохоченням, що Бог нас ніколи не полишає. Шукайте все, що єднає з Богом, адже Він завжди допомагає людині віднайти Його.
Пам'ятайте - кожне звернення дає можливість віднайти Його та відчути допомогу Всевишнього. Правда Католицької Церкви - Бог щомиті посилає людині Свою допомогу в різний спосіб. Щоразу коли людина звертається до Нього з проханнями вона ввіряє проблему та небезпеку вже в руки Божі. Це прояв нашої довіри Богу, який зробить все, щоб добро мало плоди.
Бог не залишить та прийде з допомогою. Підтвердженням цього є Великодній період. Це свято коли добро перемагає зло, гріх та є проявом Його любові до нас. Усвідомлення того, що наше життя є вічним. Бійтесяся, щоб біль не вкрала нашу надію майбутнього. Покладайтеся на Бога і не будете розчарованими.
Сміливо довіряйте страх в руки Божі. Війна закінчиться і нами потрібно буде відбудовувати життя з духовними цінностями. З цими цінностями ми зможемо подолати кожну біль втрати, а це можливо тільки опираючись на Божу любов. Він лікар та ліки для кожної людини. Бійтеся втратити Бога.
Сестра Каміла із Згромадження Cестер Гонораток у циклі «Мати Милосердя» розповідає, як Діва Марія втілила милосердя через вчинок, слово і молитву. Спираючись на Святе Письмо та "Щоденник святої Фаустини Ковальської", монахиня показує, як ця тріада може стати дороговказом для життя кожного християнина.
У сімнадцятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над тим, як тоталітарні системи поступово підкорюють людину не лише силою, а й через зміну її мислення та цінностей. Відштовхуючись від роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці», священник показує, чому самоцензура й постійний внутрішній страх можуть стати ефективнішими за будь-який зовнішній примус.
Чи може Церква змінювати свої правила? У чому різниця між Догматом та звичаєм? Отець Петро Балог в ефірі Радіо Марія розтлумачує поняття «живої традиції», пояснює суть літургійних реформ Другого Ватиканського собору та застерігає від небезпеки схизми через надмірний прихильність до форми.
О. Олександр Кушта говорить про теологію тіла на основі праці св. Йоана Павла II. Священник пояснює концепцію первісної невинності, стверджуючи, що людська статевість є божественним даром і невід’ємною частиною нашої ідентичності, а не просто соціальною роллю.
Хто відпускає гріхи, та чи можливо не отримати прощення гріхів на сповіді? У цій катехизі о.Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», звертає нашу увагу на другу частину Символу Віру "ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів". Священник наголошує: "Бог є милосердний, але хоче показати як людина входить у важкий гріх і потребує свідомого визнання самої особи, яка вступила у гріх, задля отримання великого дару Бога - визволення від гріха".