"Якщо Ісус не відкриє, хто такий Отець, то людина й далі матиме хибний образ Бога та батька", - о. Роман Братковський

Сьогодні ми продовжуємо цикл роздумів про найбільшу заповідь, яка є суттю християнства. Господь чітко сформулював її:

1. Любити Бога всім серцем, усією душею, всією думкою та всією силою.

2. Любити себе.

3. Любити ближнього, як самого себе.

У цьому вся суть, весь Закон і Пророки.

Ми маємо любити Бога, тому що Він полюбив нас першим, віддавши найбільшу жертву заради нас. Але чому ми часто не відчуваємо повноти Божої любові? Причина криється у негативному образі Бога Отця, який сформувався в нашій свідомості.

Існує три основні джерела, які формують цей негативний образ:

1. Наш фізичний батько: Негативний досвід стосунків із земним батьком часто проектується на розуміння Бога як Батька.

2. Духовні авторитети (священники): Деякі духовні особи в нашому житті могли сформувати спотворений образ Бога.

3. Власне неправильне розуміння: Ми часто думаємо, що Бог є караючий, злий, суворий, що Він лише чекає, щоб нас покарати.

Ці джерела формують наше ставлення: більшість людей у світі не заперечують існування Бога, але описують Його як холодного, далекого, або такого, якому «все одно» на наші страждання чи війну в Україні.

Якщо у нас таке згіршене ставлення до Бога, ми Його не любимо. А якщо ми не любимо Його, то як ми можемо по-справжньому полюбити себе і ближнього? Виходить замкнене коло. Ми стаємо схожі на дітей-сиріт: знаємо, що Батько існує, але почуваємося відкинутими, покинутими, і змушені надіятися лише на себе.

Отець Роман Братковський (УГКЦ)