"Мені доводиться бачити людей простих, потребуючих, які попри важкі фізичні випробовування мають свою гідність і дають раду в труднощах, у боротьбі", - про стражденних та сенс страждань говорить в катехизі відповідальний за релігійну місію БФ «Карітас-Спес-Київ» Римсько-Католицької Церкви, отець Андрій Педай.
Чому є війни, корупція, хвороби, катаклізми, землетруси на Землі? Це відбувається як наслідок гріха людини. Бог не хоче, щоб ми страждали. Він шукає, як полегшити страждання, як допомогти тобі нести хрест. Якщо ми переживаємо страждання з вірою, воно служить нам для спасіння. Світ боїться страждання. Ідеологія світу скерована до того, що людині має бути приємно, вона має жити для себе. Серед молоді є багато тих, що страждають, не знаходячи правдивого сенсу і щастя у своєму житті. Навернення - це процес усього життя, який змінює серце. Зустріч з Ісусом Христом перемінює життєвий шлях. Життя вічне дає не здоров'я, а віра. "Годилось бо йому, - заради якого все і через якого все, що ввів багато синів у славу, - вдосконалити стражданням того, хто дав почин їхньому спасінню" (Євр. 2:10). Ми, християни, усиновлені в Ісусі Христі, щоб бути дітьми Бога Отця. Ми покликані наслідувати Ісуса. Кожен з нас може відкрити сенс страждання і віднайти надію в Ісусі Христі, віддавши Йому своє страждання в молитві. Приймаючи свій хрест, страждання праведника завершується воскресінням.
У катехезі на Радіо Марія отець Матеуш Годик розкриває значення терміну «нова євангелізація» та пояснює, чому Пресвята Діва Марія є найкращим прикладом і заступницею для сучасних християн у справі проповідування віри.
У своїй катехезі сестра Божена Новоселець говорить про конкретний шлях відкриття на Святого Духа, спираючись на Діяння апостолів. Це не лише про віру, а про новий спосіб існування, в якому людина перестає бути «власним спасителем» і починає жити силою Божою.
"Невизначена втрата — це ситуація, коли людина фізично відсутня, але психологічно залишається присутньою. Ми не маємо з нею контакту, не знаємо її долі, але продовжуємо жити з нею в думках, у пам’яті, у серці. Це створює внутрішню напругу, біль і постійне очікування", - отець Олег Саламон, священник Львівської архідієцезії РКЦ, директор Центру духовної психосоціальної, психотерапевтичної допомоги імені о.Генріха Мосінга.
У сьомій катехезі циклу «Людина на межі між Богом та безоднею» отець Віталій Козак продовжує роздуми над ідеологічним і моральним утопізмом, викриваючи його як небезпечне спрощення реальності. Священик показує, чому спроби змінити лише систему не приносять справжнього щастя, якщо не відбувається переміна людського серця.
«Не ставтеся вороже до своїх переживань, а приходьте до Бога такими, якими ви є. Наші внутрішні стани не випадкові», — о. Олександр Халаїм, директор Реабілітаційного центру святого Івана Павла ІІ у Шаровечці на Хмельниччині.