Чи розуміємо ми Службу Божу так, щоб переживати зустріч з Ісусом Христом тут і тепер? Як не сплутати традицію із забобоном, бути свідомим християнином і відрізняти, що є визначено Церквою, а що надумано людиною, розповідає у програмі "У ваших намірах" священник Мукачівської Греко-Католицької єпархії о. Руслан Бурдюх.
Традиція або обряд - це звичаї та зовнішні вияви богопочитання, якими Церква прославляє Господа: зовнішня форма, одяг священнослужителів, церковний спів. Церква є символом Ноєвого ковчега. Храми зазвичай побудовані зверненими на схід, тому що на сході народився, зростав, проповідував, помер і воскрес Ісус Христос. Схід сонця - символ Христа, який приходить, щоб спасти людей. Куполи в церкві та їхня кількість також мають символічне значення. Один купол - це Ісус Христос, три куполи - Свята Трійця, чотири куполи - це Євангелісти, дванадцять куполів - це апостоли тощо. Хрест є символом перемоги Ісуса Христа над дияволом. Основна частина храму - це святилище, яке символізує небо, престол - Христа. "Як дим підіймається вгору, так наші молитви мають підноситися до неба", - говорить о. Руслан про кадильний дим, що є благодаттю і перемогою над дияволом. Коли священник несе Євангеліє під час Служби Божої, він несе образ Ісуса Христа - Слово, що стало тілом. Перед Христом іде той, хто несе свічку, - це образ Йоана Хрестителя, який іде попереду, щоб приготувати дорогу Господу. Католицька Церква має також багато обрядів, метою яких є прохання благодаті Божої: освячення води та речей. Довіра і покора перед вченням Церкви в єднанні з Христом у Пресвятих Таїнствах та слухання Слова Божого допоможе вберегтися від пліток і забобонів, видуманих кимось, що не є традицією Церкви.
Чому після спілкування з деякими «світлими» людьми ви відчуваєте повне знесилення та навіть сумніваєтеся у власній адекватності? Як «соціальні хижаки» використовують релігійні спільноти та чому їх так приваблює вразливість вірян? Про нарцисів розповідає клінічний психолог Олена Михайлюк.
У програмі «У Ваших намірах» — репортаж із другого дня паломництва Шепетівка – Бердичів, яке щороку організовують брати-францисканці. Почуємо отця Андрія Немченка та провінціала отця Бенедикта Свідерського про труднощі й радості дороги, особливий ювілей францисканської родини та молитву паломників за мир в Україні.
А для чого ти використовуєш свій язик? Чи дозволяють твої слова не ранити та не руйнувати іншого? Отець Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater» поділився в програмі "У ваших намірах", для чого Бог дав нам язик, застерігаючи бути обережним у виказуванні власних слів як емоційну реакцію у відповідь на почуті слова іншого.
Гумор - це форма свободи. Як продовжувати жити, пам'ятаючи, що Бог дає надію і є причиною нашої радості. Сестра Тетяна Богославець зі Згромадження Сестер Служниць Святого Духа виголосила катехизу про користь сміху, заохочуючи до гумору та жартів, що єднають і показують життєстійкість, щоб пережити непростий час війни.
Марія Ярема, викладач богослов'я УКУ, доктор біоетики, говорить про совість людини. Вона визначає совість як "співзнання" з Богом, що потребує постійного духовного формування. Експертка детально описує три стадії дії сумління та застерігає від крайнощів: “широкої” совісті, яка виправдовує гріхи, та “вузької”, що породжує надмірну тривожність. Особлива увага приділяється важливості духовного наставництва для об’єктивної оцінки власних вчинків.