Чому вдячність є однією з найважливіших ознак людини, яка зустріла Христа, і чому навіть під час війни ми покликані прославляти Бога? Отець Михайло Станчишин говорить про невдячність як прояв внутрішньої сліпоти й гордині та нагадує: навчити дитину дякувати — означає допомогти їй вирости людиною, здатною творити добро.
У катехезі з циклу «На шляху до зустрічі з Христом» монах-єзуїт Михайло Станчишин роздумує про вдячність як одну з головних ознак справжньої зустрічі людини з Христом. Він наголошує: «Не безгрішність, а вдячність — ознака усіх святих». Адже вдячність — це не просто питання вихованості чи культури, а щось значно глибше, закорінене в самому Євангелії. Центральне богослужіння Церкви — Євхаристія — буквально пов’язане з подякою, з вдячністю Богові.
Отець Михайло ставить непросте запитання: «Чи треба під час війни прославляти Господа?» І відповідає однозначно: «Однозначно треба». Вдячність не означає заперечувати біль, війну чи страждання. Навпаки, вона допомагає людині побачити навіть серед темряви те, за що вона може дякувати Богові, і не дозволити злу остаточно осліпити її серце.
Священик зауважує, що сьогодні у світі дуже мало вдячності, а це свідчить про «внутрішню сліпоту». Невдячність поступово зосереджує людину лише на тому, чого їй бракує, і тому стає проявом гордині. Натомість вдячна людина бачить дар, помічає добро і визнає, що не все у її житті є результатом лише власних зусиль.
Особливе звернення отець Михайло адресує батькам: «Матері, навчіть дітей своїх дякувати». Бо дитина, яка вміє дякувати, вчиться бачити інших, цінувати отримане і відповідати добром на добро. І саме такі люди, переконаний священик, зможуть стати тими, хто «буде велетнями думки, буде творити цю країну і творити добро».
У цій катехизі ідеться про покликання як Божий дар.
Отець Матеуш Адамскі, настоятель парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Києві, говорить про смерть і як християни до неї відносяться. Так само як хрест, який був колись знаряддям вбивства стає джерелом життя, мій особистий хрест, який несу разом з Ісусом, може стати джерелом життя для мене.
Священник Православної Церкви України, християнський блогер отець Юліан Тимчук відверто розповідає про свою родину, служіння поруч із батьком-священником, фінансовий бік священства та блогерство як сучасний спосіб євангелізації. Говоримо також про об’єднання католиків і православних, церковний календар, нестачу священників у селах і стереотипи, з якими доводиться стикатися духовенству.
У програмі «Радіо Марія» відбувся катехетичний дебют о. Миколи Ліпітака, Настоятеля парафії Матері Божої Неустанної Помочі РКЦ, що на Збоїщах у Львові, першого Отця Воскресенця з України.
Отець Микола поділився чудесними історіями зцілення, які відбулись у його парафії за заступництвом Св. Шарбеля.
У денній катехизі отець Вадим Русаловський, священник Київсько-Житомирської дієцезії, ділиться своїми роздумами про цінність латинської мови у житті сучасної Церкви. Катехит розповідає про український переклад молитов, якими ми користуємось та про документи в Церкві, які існують виключно латиною. Отець підкреслює важливість вживання піднесеної, шляхетної мови у Літургійних зібраннях.