Коли поспішаємо, щось хочемо зробити, але виходить не так, люди дратують, події захоплюють, чи це духовна боротьба? Як бачити Бога, більшого від труднощів, та не діяти раптово назовні, а бути дієвими у духовному світі, запрошує брат-капуцин Збігнєв Савчук, священник праафії Пресвятого Серця Ісуса у м.Красилові Хмельницької обл.
Те, що відбувається у світі, має відображення в нас. Якщо живемо у світі, маємо труднощі, але і можемо зустріти того, Хто переміг усі труднощі: гріх, слабкості, невірство.
"Ні, усе так не буде, і я благословляю свою маму, люблю маму, залишаюсь з нею - згадує отець Збігнєв власне свідчення про спокуси злого духа, - Бог показав мені у Слові Божому дзеркало того, що є. До того я не бачив, як є насправді, а лише людину, події та своє нещастя".
Коли читаємо Святе Письмо, дозволяємо рікам живої води проливатися у серце та бачити Бога, який діє в житті, і також те, як бажає втрутитися "ворог" та зруйнувати план Бога. Ісус є посланий до нас, щоб врятувати, щоб ми не накручували собі емоцій, які руйнують. У Єрусалимі напочатку Великого тижня при появі Ісуса народ радіє та виголошує "осанна", а вже за декілька днів кричать "розіпни". Ісус свідомо іде на випробовування, приймає страждання. Бог входить в історію там, де людині найбільше болить. Святий отець Піо, перживаючи щоп'ятниці стигмати-рани, які кровоточили, казав про усвідомлення співстраждання з Ісусом, що давало відчути також незбагненну радість. Великий четвер показує Тайну вечерю, на якій Бог стає на коліна перед людиною, та вмиває ноги учням, серед яких Юда, який зрадив; Петро, який тричі зрікся; апостоли, які втекли. Чи ми віримо у таку любов Бога, який є вірний?
"Потім каже до них: Душа моя вся смутиться аж до смерти."(Мк.14:34) Ісус показує, що можна бути близько Бога і водночас переживати страх. Але він не перестає розмовляти з Богом Отцем: "Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися"(Мк.14:35а). Страсна п'ятниця відкриває правду про Бога - Він любить людину до кінця. Ісус на Хресті просить пробачити тих, хто розпинає та проклинає:“Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.” (Лк.23:34) Коли по-людськи може здаватися, що нічого не відбувається, Бог діє. Субота - день тиші, який переходить у радість і перемогу життя над смертю через Воскресіння Господнє.
"Але хто витримає до останку, той спасеться (Мт.24:13), - отець Збігнєв запрошує переживати Страсний тиждень разом з Ісусом, - смерть не є кінцем, але питання: чи ми готуємося до смерті і де є тепер, у якому дні Великого Тижня?"
Як Бог діє через наші поразки? Як розпізнати своє покликання? І як спільнота може допомогти почути Божий голос? У щирому свідченні в ефірі «Радіо Марія» отець Юрій Голотюк розповідає про свій шлях до священства: про роки, коли Бог був для нього лише «традицією», про глибоку депресію після особистих і професійних невдач та про молитву матері, яка не переставала за нього просити. Історія про те, як Бог може провести людину навіть через найтемніші періоди — до нового життя, служіння і справжнього покликання.
Як подолати страх перед майбутніми труднощами через довіру до Бога? Що таке Боже Провидіння і як воно діє в житті? Чому надмірний контроль над життям позбавляє нас внутрішнього спокою? Про це у програмі “Катехиза” розмірковує отець-капуцин Віктор Дешук.
Провінційна настоятелька Згромадження Сестер Служниць Святого Духа в Україні с.Марта Пшивара розбирає 41 та 42 псалми як молитву душі, яка переживає велику тугу за Богом. Саме ці псалми можуть стати в нагоді тим, хто проходить через випробування - темну ніч віри.
"Настрашніше не те, що забрали свободу тіла, а найстрашніше добровільно погодитися забути те, ким була людина", - монах-кармеліт отець Віталій Козак запрошує у цій катехизі, продовжуючи цикл "Людина на межі між Богом і безоднею", зробити аналіз літератури таких авторів як Маргарет Етвуд, Джордж Оурелл, Віктор Франкл, Олдос Гакслі, які піднімають тему особи, страху, систему жорстокості світу і пошуку свободи.
Справжня відбудова України після війни має починатися не з відновлення інфраструктури, а з відновлення людського серця, де центром усього має бути Христос. Без Бога людина неминуче руйнує себе та навколишній світ, тому важливо переосмислити фундаментальні цінності та будувати життя на «камені» віри, а не на хиткому піску матеріальних благ. Цей шлях передбачає зцілення стосунків через прощення, повернення людської гідності як образу Божого та щоденне перетворення через молитву і Євхаристію. Лише так можна побудувати країну, яка буде не просто заможною, а насамперед людяною та Божою.