Коли поспішаємо, щось хочемо зробити, але виходить не так, люди дратують, події захоплюють, чи це духовна боротьба? Як бачити Бога, більшого від труднощів, та не діяти раптово назовні, а бути дієвими у духовному світі, запрошує брат-капуцин Збігнєв Савчук, священник праафії Пресвятого Серця Ісуса у м.Красилові Хмельницької обл.
Те, що відбувається у світі, має відображення в нас. Якщо живемо у світі, маємо труднощі, але і можемо зустріти того, Хто переміг усі труднощі: гріх, слабкості, невірство.
"Ні, усе так не буде, і я благословляю свою маму, люблю маму, залишаюсь з нею - згадує отець Збігнєв власне свідчення про спокуси злого духа, - Бог показав мені у Слові Божому дзеркало того, що є. До того я не бачив, як є насправді, а лише людину, події та своє нещастя".
Коли читаємо Святе Письмо, дозволяємо рікам живої води проливатися у серце та бачити Бога, який діє в житті, і також те, як бажає втрутитися "ворог" та зруйнувати план Бога. Ісус є посланий до нас, щоб врятувати, щоб ми не накручували собі емоцій, які руйнують. У Єрусалимі напочатку Великого тижня при появі Ісуса народ радіє та виголошує "осанна", а вже за декілька днів кричать "розіпни". Ісус свідомо іде на випробовування, приймає страждання. Бог входить в історію там, де людині найбільше болить. Святий отець Піо, перживаючи щоп'ятниці стигмати-рани, які кровоточили, казав про усвідомлення співстраждання з Ісусом, що давало відчути також незбагненну радість. Великий четвер показує Тайну вечерю, на якій Бог стає на коліна перед людиною, та вмиває ноги учням, серед яких Юда, який зрадив; Петро, який тричі зрікся; апостоли, які втекли. Чи ми віримо у таку любов Бога, який є вірний?
"Потім каже до них: Душа моя вся смутиться аж до смерти."(Мк.14:34) Ісус показує, що можна бути близько Бога і водночас переживати страх. Але він не перестає розмовляти з Богом Отцем: "Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися"(Мк.14:35а). Страсна п'ятниця відкриває правду про Бога - Він любить людину до кінця. Ісус на Хресті просить пробачити тих, хто розпинає та проклинає:“Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.” (Лк.23:34) Коли по-людськи може здаватися, що нічого не відбувається, Бог діє. Субота - день тиші, який переходить у радість і перемогу життя над смертю через Воскресіння Господнє.
"Але хто витримає до останку, той спасеться (Мт.24:13), - отець Збігнєв запрошує переживати Страсний тиждень разом з Ісусом, - смерть не є кінцем, але питання: чи ми готуємося до смерті і де є тепер, у якому дні Великого Тижня?"
Як молода італійка від праці на виноградниках дійшла до заснування освітніх осередків для дівчат - розповідає сестра-салезіанка Наталія Вакулішина. Св. Марія Домініка Мадзарелло під час важкої хвороби відкрила покликання до навчання та виховання дівчат. Амбітна та працьовита, вона під духовним керівництвом небайдужого священника втілила в життя бажання, яке з Божого натхнення зародилось в її душі, і перетворила його на щире служіння Богу та молоді. Саме так виникла жіноча гілка салезіанської родини, яка поширилась на всі континенти світу і наразі діє і в Україні.
"Вони вже пройшли шлях, яким ми зараз ідемо, і можуть допомагати нам, будучи близько Бога тепер", - отець-палотин Вальдемар Павелець, душпастир парафії Христа Царя Всесвіту в м. Києві заохочує звертатися про допомогу до тих, хто зміг за життя у світі досвідчити відблиск святості Бога, залишившись вірними Йому до кінця.
“Справжня ідентичність людини реалізується не через задоволення власних потреб, а через жертовну самовідданість та сопричастя з ближнім”, - говорить о. Олександр Кушта. Спираючись на тексти Книги Буття, катехит висвітлює основні положення “Богослов’я тіла” св. папи Йоана Павла II.
Часто ми намагаємось щось поміняти, але переміни не відбуваються. Ти приходиш на сповідь з одними й тими самими гріхами. Чому так трапляється? Отець Іван Держило, священник трьох парафії на Тернопільщині, відповідальний за євангелізацію у Бучацькій єпархії УГКЦ, розпочинає цикл катехиз про заповіді як обіцянки, та запрошує у цьому ефірі до роздумів про те, як стати виконавцями Божих заповідей.
У десятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом та безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над небезпечним прагненням людства знайти сильного рятівника, який наведе порядок у часи хаосу та страху. На прикладі роману «Дюна» Френка Герберта священик показує, що навіть обраний і харизматичний лідер може привести не лише до надії, але й до фанатизму, війни та руйнування.