Коли поспішаємо, щось хочемо зробити, але виходить не так, люди дратують, події захоплюють, чи це духовна боротьба? Як бачити Бога, більшого від труднощів, та не діяти раптово назовні, а бути дієвими у духовному світі, запрошує брат-капуцин Збігнєв Савчук, священник праафії Пресвятого Серця Ісуса у м.Красилові Хмельницької обл.
Те, що відбувається у світі, має відображення в нас. Якщо живемо у світі, маємо труднощі, але і можемо зустріти того, Хто переміг усі труднощі: гріх, слабкості, невірство.
"Ні, усе так не буде, і я благословляю свою маму, люблю маму, залишаюсь з нею - згадує отець Збігнєв власне свідчення про спокуси злого духа, - Бог показав мені у Слові Божому дзеркало того, що є. До того я не бачив, як є насправді, а лише людину, події та своє нещастя".
Коли читаємо Святе Письмо, дозволяємо рікам живої води проливатися у серце та бачити Бога, який діє в житті, і також те, як бажає втрутитися "ворог" та зруйнувати план Бога. Ісус є посланий до нас, щоб врятувати, щоб ми не накручували собі емоцій, які руйнують. У Єрусалимі напочатку Великого тижня при появі Ісуса народ радіє та виголошує "осанна", а вже за декілька днів кричать "розіпни". Ісус свідомо іде на випробовування, приймає страждання. Бог входить в історію там, де людині найбільше болить. Святий отець Піо, перживаючи щоп'ятниці стигмати-рани, які кровоточили, казав про усвідомлення співстраждання з Ісусом, що давало відчути також незбагненну радість. Великий четвер показує Тайну вечерю, на якій Бог стає на коліна перед людиною, та вмиває ноги учням, серед яких Юда, який зрадив; Петро, який тричі зрікся; апостоли, які втекли. Чи ми віримо у таку любов Бога, який є вірний?
"Потім каже до них: Душа моя вся смутиться аж до смерти."(Мк.14:34) Ісус показує, що можна бути близько Бога і водночас переживати страх. Але він не перестає розмовляти з Богом Отцем: "Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися"(Мк.14:35а). Страсна п'ятниця відкриває правду про Бога - Він любить людину до кінця. Ісус на Хресті просить пробачити тих, хто розпинає та проклинає:“Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.” (Лк.23:34) Коли по-людськи може здаватися, що нічого не відбувається, Бог діє. Субота - день тиші, який переходить у радість і перемогу життя над смертю через Воскресіння Господнє.
"Але хто витримає до останку, той спасеться (Мт.24:13), - отець Збігнєв запрошує переживати Страсний тиждень разом з Ісусом, - смерть не є кінцем, але питання: чи ми готуємося до смерті і де є тепер, у якому дні Великого Тижня?"
Ідеологія та контроль не просто нав'язують зовнішні правила, а поступово деформують внутрішній світ особистості, змушуючи людину непомітно адаптуватися до несправедливості через страх і пошук безпеки. Цей тихий процес підміни життєвих орієнтирів замінює традиційні поняття добра і зла на зручні критерії вигоди чи безпеки, що призводить до розмивання совісті та життя за подвійними стандартами.
У цій катехизі о.Міхал Бранкевич, духовний наставник Дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», говорить те, що блаженства виконують обітниці Господа не лише в земному житті, але й у Царстві Небесному. Хто такі блаженні вбогі, тихі, зусмучені, голодні й спраглі справедливості, милосердні, та як ми можемо переживати блаженства у своєму житті, відкинувши непотрібне вже тут і тепер? Священник радить: "Важливо звільнити місце для діяння Святого Духа, з Його поміччю досвідчемо блаженства".
У програмі "У ваших намірах" разом з о.Міхалем Бранкевичем роздумуємо над тим, чи завжди страх є поганим, та коли диявол може користатися психо-емоційним станом людини, залякуючи і навіюючи темряву смерті. А також - що може допомогти нам не боятися?
Ще дитиною вона поставила собі питання про сенс життя, а багато років потому під час молитви одне слово — «кляузура» — несподівано визначило її подальший шлях. У програмі «Невипадково!» сестра-монахиня, кармелітка Марія Людмила Бога Отця Милосердного, ділиться тим, як відкривала власне покликання. Особисті свідчення нагадують про те, що Бог завжди відповідає кожному в особливий спосіб, допомагаючи знайти своє місце в житті. Сестра-монахиня зауважує: «Найбільше мені подобається бути на своєму місці».
Чим ми щодня наповнюємо свій розум — і як це впливає на наше серце та духовне життя? Отець Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії, пояснює, як інформація, образи та емоції впливають на духовне життя людини — і чому емоційні реакції можуть ставати частиною духовної боротьби.