Від наркозалежності до віри. Вражаюча історія звільнення від наркозалежності

Мене звати Олександр. Я народився і виріс у місті Макіївка, що неподалік Донецька. Життя моє було непростим, але насиченим. Мені зараз 38 років, і я служу пастором у Маріуполі, але шлях до Бога був довгим і непростим.

Я виріс у люблячій родині. Моя мама завжди була поряд, і я не уявляв свого життя без неї. У 14 років у мене почали з’являтися дивні страхи: що станеться, якщо мами не стане? Ці думки не давали мені спокою кілька місяців. А потім це сталося. Мама перенесла інсульт і через п'ять днів померла. Я залишився сам, і це було справжнім шоком.

У серці оселилася образа на Бога. Я думав: "Як Він міг дозволити це? Адже Він знав, що я не можу без неї". У цьому стані я почав занурюватися у темряву. Спочатку це були лише невеликі компроміси, але потім я повністю потонув у наркотиках. П’ять років я був залежним і не бачив виходу. Мене шукали бандити, поліція, я жив у постійному страху і боргах.

Одного разу мій друг, який теж уживав наркотики, запросив мене на домашню групу в церкві. Спочатку я опирався, але в той момент моє життя зайшло в глухий кут, і я погодився. Там я вперше побачив справжню любов у людських очах. Це було так несподівано і глибоко, що моє серце почало танути.

Під час молитви я відкрив двері свого серця для Бога. І це було диво. Мої наркотичні "ломки", які мучили мене кожен день, раптом зникли. Мене ніби очистили зсередини. Вперше за довгий час я відчув справжню свободу.

Я повернувся додому іншим. Люди в моєму районі дивилися на мене і не впізнавали. "Це Саня Чорний, наркоман? Він більше не просить сигарети?" – питали вони. Так, я став новою людиною. Моє життя змінилося кардинально. З того моменту я вирішив присвятити себе служінню Богу і допомагати тим, хто теж шукає вихід із темряви.

Сьогодні я живу і працюю в Маріуполі. Це місто стало моїм новим домом. І, хоча я пройшов через багато труднощів, я вдячний за кожен день свого життя, тому що знаю: з Богом немає безвихідних ситуацій. 

Олександр Іщук