Бажання панувати над життям як Бог може привести до магічної пастки. Як люди добровільно віддають себе в духовне рабство? Чи справді гороскопи, амулети, червоні нитки та «цілителі» є такими невинними, як здається? Екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії отець Віктор Матушевський розкриває небезпеки сучасної магії, яка часто маскується під допомогу, захист або навіть духовність.
Щоб не потрапити в пастку діяння магії, потрібно розуміти, як і що діє. Наднатуральні речі, які належать до Господа Бога, Святі Таїнства і побожність допомогають нам розпізнати, що є добре, а де злий дух хоче "перевернути, перекрутити" правду. Входячи у магічні незнані речі, неможливо передбачити наслідки. Але якщо щось діється, має бути причина.
Куди ми скеровуємо нашу волю? Спочатку існування людей, які не знали ще звідки беруться природні явища (наприклад блискавка, грім, вогонь), людство могло входити у вірування в магічні речі та поклонятися або обожествляти ці речі чи явища. Сучасна людина може піддаватись також подібним поглядам. Причиною може бути страх, цікавість (гороскопи, карти) та бажання панувати над життям як Бог. Господь робить надприродні речі, Він єдиний може через діяння скеровувати нас до щастя. Люди, які відходять від Бога, входять у магію, користаються послугами іншого, диявола. Він може нашкодити людині - коханій дитині Божій. Щоб прийти до Бога, потрібно мати терпеливість, покору, слухняність Його волі. Коли йдеш до злого духа, там будуть намагатися зробити усе, аби досягти швидкого результату. Коли Ісус помирав на хресті, чи мусив Він так терпіти? У магічних речах теж відбувається якась віддача речей або ж грошей, через що відбувається входження у контакт зі злим духом. Як наслідок тілесна хвороба може перетворитися на духовну: не можеш знаходитись у храмі, молитись, читати Святе Письмо. Або ж хвороба атакуватиме через деякий час сильніше, ніж було до неправдивого одужання. Диявол своє не відпустить, він готовий чекати, продавати, аби хтось піддався на його рекламу. Злий дух діє проти Господа Бога. Не всяке терпіння є шкідливе й зле, воно може служити Богу та бути дозволене як благословіння на освячення людини задля уподібнення Ісусу на хресті. Терпіння у хворобі часом приводить до Господа. «Все мені можна», та не все корисне. «Все мені можна», та я не дам нічому заволодіти надо мною. (I Кор.6:12) Що ми обираємо, щоб з користю переживати життя, що є правдивим щастям і добром? У що ми інвестуємо сьогодні задля майбутнього?
отець Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії, настоятель парафії Христа Царя Всесвіту у м. Києві
Що таке молитва? Для чого вона потрібна? Як молитися, щоб Господь мене почув? У цій катехизі отець Йосип Щур, ЧСВВ, ігумен монастиря Святого Василія Великого Отців Василіян у м. Києві, запрошує споглянути на молитву як на вияв довіри до Бога. Священник заохочує завжди починати свою молитву з довіри, наголошуючи, що саме тоді розпочнеться подорож від довіри до самої віри.
У новій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак, монах-кармеліт, роздумує над тоталітаризмом, приниженням людської гідності та вибором між зовнішньою безпекою і внутрішньою свободою, звертаючись, зокрема, до роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Що для нас важливіше — безпека чи свобода, комфорт чи правда, спокій чи совість — і чи залишається в людині простір свободи навіть тоді, коли здається, що все навколо вже підкорене?
До роздумів про правду та надію на вічне життя в новому небі й на новій землі запрошує у цій катехизі, що завершує цикл «Символ віри», о. Міхал Бранкевич, духовний наставник Дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater». Він звертає нашу увагу на допомогу та дію Святого Духа, який переконує нас і дає можливість переживати віру свідомо й глибоко.
В програмі "У ваших намірах" говоримо з о.Міхалом Бранкевичем про навчання в школі. Священник бажає багато-багато радості усім під час навчального процесу та зауважує, даючи поради батькам: "Важливо підходити до процесу навчання не як до прикрого обов'язку. Під час навчання в школі дитина за допомогою батьків та вчителів має віднайти у собі таланти й здібності, Богом вже даровані, щоб розпізнати своє покликання для майбутнього життя".
«Якщо я молюся, я переживаю за цю дитину», — зауважує у катехизі с. Юлія Заводовська зі Згромадження Сестер від Ангелів у м. Вінниці та заохочує батьків і тих, хто навчає у закладах освіти: «Наслідуймо ангелів-охоронців, які допомагають і оберігають. Покликання вчителя — провадити дитину до Бога, помічаючи її маленькі вчинки та реагуючи на певні ситуації».