Бажання панувати над життям як Бог може привести до магічної пастки. Як люди добровільно віддають себе в духовне рабство? Чи справді гороскопи, амулети, червоні нитки та «цілителі» є такими невинними, як здається? Екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії отець Віктор Матушевський розкриває небезпеки сучасної магії, яка часто маскується під допомогу, захист або навіть духовність.
Щоб не потрапити в пастку діяння магії, потрібно розуміти, як і що діє. Наднатуральні речі, які належать до Господа Бога, Святі Таїнства і побожність допомогають нам розпізнати, що є добре, а де злий дух хоче "перевернути, перекрутити" правду. Входячи у магічні незнані речі, неможливо передбачити наслідки. Але якщо щось діється, має бути причина.
Куди ми скеровуємо нашу волю? Спочатку існування людей, які не знали ще звідки беруться природні явища (наприклад блискавка, грім, вогонь), людство могло входити у вірування в магічні речі та поклонятися або обожествляти ці речі чи явища. Сучасна людина може піддаватись також подібним поглядам. Причиною може бути страх, цікавість (гороскопи, карти) та бажання панувати над життям як Бог. Господь робить надприродні речі, Він єдиний може через діяння скеровувати нас до щастя. Люди, які відходять від Бога, входять у магію, користаються послугами іншого, диявола. Він може нашкодити людині - коханій дитині Божій. Щоб прийти до Бога, потрібно мати терпеливість, покору, слухняність Його волі. Коли йдеш до злого духа, там будуть намагатися зробити усе, аби досягти швидкого результату. Коли Ісус помирав на хресті, чи мусив Він так терпіти? У магічних речах теж відбувається якась віддача речей або ж грошей, через що відбувається входження у контакт зі злим духом. Як наслідок тілесна хвороба може перетворитися на духовну: не можеш знаходитись у храмі, молитись, читати Святе Письмо. Або ж хвороба атакуватиме через деякий час сильніше, ніж було до неправдивого одужання. Диявол своє не відпустить, він готовий чекати, продавати, аби хтось піддався на його рекламу. Злий дух діє проти Господа Бога. Не всяке терпіння є шкідливе й зле, воно може служити Богу та бути дозволене як благословіння на освячення людини задля уподібнення Ісусу на хресті. Терпіння у хворобі часом приводить до Господа. «Все мені можна», та не все корисне. «Все мені можна», та я не дам нічому заволодіти надо мною. (I Кор.6:12) Що ми обираємо, щоб з користю переживати життя, що є правдивим щастям і добром? У що ми інвестуємо сьогодні задля майбутнього?
отець Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії, настоятель парафії Христа Царя Всесвіту у м. Києві
“Я мушу бути сильним”, “Без мене все розвалиться” - такі і подібні думки можуть час від часу з’являтися в людини, яка переживає величезну втому, але не може позбутися “синдрому рятівника”. “Є багато хрестів, які ми самі на себе накладаємо, - говорить військовий капелан о.Олександр Халаїм. - Сам Ісус Христос не завжди був доступний 24/7… Людина має відпочивати”.
18–19 липня Всеукраїнський санктуарій Божої Матері Святого Скапулярію в Бердичеві знову стане місцем масштабного паломництва. Під гаслом «З Марією біля Серця Ісуса» сюди зберуться тисячі вірян з усієї України на спільну молитву, Святі Меси, нічне чування, Розарій та духовне оновлення. Про програму паломництва, найважливіші події цих днів і можливість прийняти святий Скапулярій як знак особливої опіки Пресвятої Богородиці розповідає отець-кармеліт, настоятель парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Бердичеві Рафал Мишковський.
У ранковій катехезі отець Вальдемар Павелець говорить про об’явлення Богородиці — в Люрді, Фатімі та Меджугор’ї — та про один незмінний заклик Марії: молитися і слухати Ісуса Христа.
У дев’ятнадцятій катехезі циклу «Людина між Богом і безоднею» отець Віталій Козак роздумує про внутрішній простір свободи та людей, які, втративши свободу зовнішню, не дозволили зламати свою совість, віру й здатність чинити добро. Чи може людина залишатися вільною посеред тиску, ув’язнення та найжорстокішої системи?
Ця катехиза єпископа Віталія Скомаровського пропонує глибокий погляд на духовні виклики війни в Україні. Замість пошуку простих відповідей на питання про причини страждань, владика розкриває справжню природу патріотизму та сили молитви, яка діє через віру та любов, а не через зовнішні форми чи «магічні» ритуали. Єпископ пояснює концепцію держави як «спільного дому» та наголошує на важливості подолання радянської ментальної спадщини через активне громадянське служіння та повагу до права.