Бажання панувати над життям як Бог може привести до магічної пастки. Як люди добровільно віддають себе в духовне рабство? Чи справді гороскопи, амулети, червоні нитки та «цілителі» є такими невинними, як здається? Екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії отець Віктор Матушевський розкриває небезпеки сучасної магії, яка часто маскується під допомогу, захист або навіть духовність.
Щоб не потрапити в пастку діяння магії, потрібно розуміти, як і що діє. Наднатуральні речі, які належать до Господа Бога, Святі Таїнства і побожність допомогають нам розпізнати, що є добре, а де злий дух хоче "перевернути, перекрутити" правду. Входячи у магічні незнані речі, неможливо передбачити наслідки. Але якщо щось діється, має бути причина.
Куди ми скеровуємо нашу волю? Спочатку існування людей, які не знали ще звідки беруться природні явища (наприклад блискавка, грім, вогонь), людство могло входити у вірування в магічні речі та поклонятися або обожествляти ці речі чи явища. Сучасна людина може піддаватись також подібним поглядам. Причиною може бути страх, цікавість (гороскопи, карти) та бажання панувати над життям як Бог. Господь робить надприродні речі, Він єдиний може через діяння скеровувати нас до щастя. Люди, які відходять від Бога, входять у магію, користаються послугами іншого, диявола. Він може нашкодити людині - коханій дитині Божій. Щоб прийти до Бога, потрібно мати терпеливість, покору, слухняність Його волі. Коли йдеш до злого духа, там будуть намагатися зробити усе, аби досягти швидкого результату. Коли Ісус помирав на хресті, чи мусив Він так терпіти? У магічних речах теж відбувається якась віддача речей або ж грошей, через що відбувається входження у контакт зі злим духом. Як наслідок тілесна хвороба може перетворитися на духовну: не можеш знаходитись у храмі, молитись, читати Святе Письмо. Або ж хвороба атакуватиме через деякий час сильніше, ніж було до неправдивого одужання. Диявол своє не відпустить, він готовий чекати, продавати, аби хтось піддався на його рекламу. Злий дух діє проти Господа Бога. Не всяке терпіння є шкідливе й зле, воно може служити Богу та бути дозволене як благословіння на освячення людини задля уподібнення Ісусу на хресті. Терпіння у хворобі часом приводить до Господа. «Все мені можна», та не все корисне. «Все мені можна», та я не дам нічому заволодіти надо мною. (I Кор.6:12) Що ми обираємо, щоб з користю переживати життя, що є правдивим щастям і добром? У що ми інвестуємо сьогодні задля майбутнього?
отець Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії, настоятель парафії Христа Царя Всесвіту у м. Києві
У третій катехезі циклу «Псалом до душі» Михайло Сорокін роздумує над покутними псалмами, зосереджуючись на 32-му, 51-му та 130-му. Катехит пояснює, чому покаяння є основою християнської духовності та як через усвідомлення власного гріха людина відкривається на Боже милосердя.
У вісімнадцятій катехезі циклу «Людина між Богом і безоднею» отець Віталій Козак продовжує роздуми над природою тоталітарних режимів, звертаючись до роману Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Центральною темою стала самоцензура — механізм, завдяки якому влада може контролювати людину навіть без постійного нагляду.
Як служити так, щоб інша людина відчула себе ще більш гідною? У програмі "У ваших намірах" про нову ініціативу парафіяльного служіння один для одного від "Карітас-Спес Україна" поділились гості програми сестра-урсулянка Оксана Гринчишин, координатор парафіяльного Карітасу в катедрі Святого Олександра м. Києва Олександр Медведів, та помічниця дієцізіального координатора парафіяльних Карітас Марина Донченко.
Єпископ Мукачівської дієцезії Микола Лучок говорить про подолання страху через участь у Святій Літургії. “Євхаристія - це велике місце сили”, - говорить катехит, адже тут віряни можуть знайти опору в часи війни та ідентифікувати власні внутрішні тривоги. Єпископ наголошує, що регулярна участь у богослужіннях допомагає змінити сприйняття світу та знайти надію.
Чому людина, маючи все в своїх руках, включаючи гроші і владу, обирає мученицьку смерть? Історія Боеція — людини, яка втратила земне, але знайшла вічне, у програмі “Катехиза”.