Свята Літургія з церкви Різдва Богородиці (Львів)
Денний ефір
Коронка до Божого Милосердя
Молитовна лінія
Дитяча катехиза
В Родині Радіо Марія
Катехиза
Дитяча молитва
Дитяча катехиза
Новини
Голос народу, голос Божий
Літургія годин (Бревіарій)
Св.Літургія з Катедри св. Олександра (Київ)
Молитовна лінія
Заклик до Бердичівської Богородиці (Наживо)
Вечірній ефір
Катехиза
Слово на кожен день
Літургія годин (Бревіарій)
Розарій
Багатогранність таланту
Володимир Івасюк був не лише геніальним композитором, який написав близько 107 пісень, а й професійним лікарем, обдарованим художником та виконавцем. Він віртуозно володів скрипкою, фортепіано, віолончеллю та гітарою. Його найвідоміший твір, «Червона рута», став справжнім гімном покоління, що об’єднував українців силою своєї харизми та щирості.
Трагедія, що сколихнула Львів
Життя митця обірвалося у 1979 році, коли йому було лише 30 років. Його знайшли повішеним у лісі під Львовом на території військової частини. Попри намагання КДБ представити це як самогубство через «психічні розлади», народ ніколи не вірив у офіційну версію. Додзвонювачі в ефір ділилися жахливими деталями: один із свідків згадував, що бачив тіло в труні й помітив сліди катувань, зокрема понівечені пальці.
«Всі квіти — для Володі»
Похорон Івасюка у травні 1979 року перетворився на масштабну мовчазну акцію протесту проти радянського режиму. Очевидці згадують, що Львів був переповнений людьми, попри заборони міліції та КДБ. Люди приїжджали звідусіль, вигадуючи різні причини, щоб потрапити до міста. Слухачі згадували, що вулиці були настільки заповнені, що неможливо було пройти, а квіти розкупили по всьому місту — «всі квіти для Володі сьогодні».
Невмируща спадщина
Сьогодні постать Івасюка залишається символом незламності. Його музика була європейською за духом, а сам він був інтелігентом, який не вписувався у радянські стандарти. Навіть у часи незалежності екскурсоводи на Личаківському цвинтарі іноді продовжували повторювати «кгбшні дурниці», але народна пам'ять виявилася сильнішою за пропаганду.
«Не вмре, не загине наша пісня, наша мова». Приклад Володимира Івасюка вчить нас любити своє і не боятися свідчити про правду, об’єднуючись навколо спільної культури та молитви.