"Воюємо за те, щоб час молитви був щодня", - о.Назар Лесюк

Бог є Сонцем, яке світить на нас і освітлює. Уміння дивитися у своє серце, знайти там Бога і піти на глибину робить людину щасливою. Визнання правди, що ми потребуємо Бога, народжує в нас християнське смирення, яке є добровільним. Перед тим, як ставати на молитву, важливо щоразу нагадувати собі про це.

Чому інколи нам важко почати молитися?

Ми маємо зосередитися тут і тепер на Богові. Якщо почати фантазувати під час молитви і дозволяти розвиватися думкам, таким як: «А якби так, то я би…» або «Я б сказав про це йому так…», є небезпека почати проповідувати собі й іншим. Можна зосередитися на Слові Божому, рядку зі Святого Письма. Така форма молитви має супроводжуватися спокоєм.

Ми живемо вірою. Бог промовляє радше не фізичним голосом, а впливаючи на наші думки й тіло. Автор книги «Час для Бога» Жак Філіп зауважує, що внутрішня молитва — це не відокремлення, а, навпаки, поєднання з Церквою. Інакше вона стає неможливою. Потрібно ходити до церкви, щоб пізнати молитву глибоко всередині себе.

Коли є біль, ми не маємо відкидати думки, а входити з болем, який маємо в серці, у молитву. Важливо збудити свою віру. Для цього не варто покладатися на внутрішнє натхнення. Вірність і наполегливість у молитві дозволять не піддатися думкам, які є лише спокусою не молитися: «Я розсіяний зараз», «Моя молитва не така», «Не можу зосередитися, бути уважним до Слова».

Пам’ятай про намір у молитві — приділити час Богові, а не собі.

Поради від священника для практики внутрішньої молитви:

• молитися щодня;

• виділяти на молитву не менше 15 хв.;

• обирати час, коли ви не надто втомлені, — радше ранок;

• місце може бути будь-яке, але важливо, щоб була можливість усамітнитися.