Сестра Марта Пшивара, Провінційна настоятелька Місійного згромадження Служниць Святого Духа в Україні, пояснює 23-ій Псалом - один з найвідоміших і найулюбленіших.
Основне послання псалма говорить: Господь - мій Пастир, і я ні в чому не буду відчувати нестачі. Нічого не бракуватиме тому, хто живе в з'єднанні з Господом. Цей псалом добре знати напам'ять, щоб молитися ним і в хвилини щастя, і в хвилини небезпеки. Псалом вливає в серце глибокий мир, відчуття захищеності і присутності Того, на кого я можу повністю покластися.
23-ій псалом вважається паломницькою піснею, яку співали прочани, прощаючись із Сіоном. Паломник, який приймав участь у прекрасній Святій Літургії, залишав храм, сповнений вдячності за Божу доброту. По дорозі додому він просив Божого захисту та обіцяв повертатися до дому Господнього до кінця свого життя.
Цей псалом приписується цареві Давидові. Читаючи його, легко уявити собі хлопчика-пастушка, з рудим волоссям, блакитними очима, з цитрою в руці, який охороняє своїх овець. Давид - пастух у цьому псалмі утотожнює себе з вівцею, а Бога бачить як досконалого Пастиря.
На Сході символіка пастиря стосувалася царя, а в Ізраїлі також відносилася до Бога. В книзі Єзекіїла 34:2-15 чуємо критику правлячих пастирів, які не були вірними у здійсненні влади: “Вони пасуть самі себе...”. Бог бере на себе ініціативу, кажучи, що Він буде пасти Своїх овець, як пастух пасе стадо. В Євангелії від Йоана 10:11 Ісус називає Себе Добрим Пастирем і тричі підкреслює, що як Добрий Пастир Він віддає Своє життя за овець.
МЕДИТАЦІЯ
Ми можемо використовувати уяву, щоб побачити образи, які псалмоспівець малює перед нами: постать пастуха з посохом і палицею, зелене пасовище, потік води, отара овець. Ці образи приводять нас до стану спокою, відпочинку від тривожних думок, повітряних тривог, дарують нам відчуття безпеки і надії.
Відчуймо запрошення бути особисто присутніми в цьому образі і запитаймо себе, наскільки близьким є для мене образ Бога як Пастиря? Чи розпізнаю себе як вівцю в стаді Христової Церкви? Чи я тримаюся поруч, чи віддаляюся? Чи є в мені бажання бути поруч з Добрим Пастирем, чи я намагаюся впоратися з усім у життісамостійно?
Чи можу сказати: Господь - мій Пастир, Господь - мій Захисник, мій Улюблений, мій Господар, мій Провідник, мій Лікар? Ким є Бог для мене? Який образ Бога є мені найближчий?
Чи шукаю я в Ньому безпеки, опори, чи від Нього черпаю любов і надію? Як часто у своєму житті ми шукаємо цього в іншій людині, а коли не знаходимо, то розчаровуємося. І рано чи пізно ми мусимо розчаруватися, бо ніхто, крім Бога, не здатен дати нам любові, якої ми потребуємо. Святий Арнольд Янссен говорив: “Серце людини є занадто глибоким, широким, щоб могло його заспокоїти будь-яке створіння!”
Парадоксально, в нашому житті трапляється так, що коли ми втрачаємо те, до чого були сильно прив'язані, на що покладали великі надії, тоді в нас з'являється місце для Бога. І коли ми дозволяємо Богові це зробити, Він наповнює нас Собою. Коли Він заповнює ці порожні місця в нас, тоді ми можемо вигукнути разом з псалмоспівцем: «Господь – мій пастир».
На даний момент ми переживаємо темряву війни, майже всі ми чуємо сигнали повітряної тривоги, які викликають у нас страх і відчуття, що наше життя в небезпеці. Це реальність, від якої ми не можемо втекти. Але в той же час, чим більше турбуюся про поглиблення моїх стосунків з Ісусом - Добрим Пастирем - тим більше з’являється миру, довіри і безпеки в моєму серці. Це випливає з переконання, що Він зі мною. Що б не трапилося, Він наглядає за цим. Коли ввіряю себе Доброму Пастирю, то приходить впевненність, що Він завжди бажає мені добра, і що б Він не допустив в моєму житті, це буде для мене добре. Ось чому за псалмоспівцем можу повторювати, що я не боюся йти через темну долину, бо знаю, що немає такої темряви, в якій би Він не був присутній. У моєму житті немає таких місць, де б Його не було.
В особистій розмові з Богом поговоримо з Ним про стан нашого серця, про почуття і думки, які з’вляються в нас, коли читаємо цей Псалом. Просимо, щоб Дух Святий допомагав нам будувати особисті стосунки з Ісусом, як Пастирем, Провідником, Улюбленим, Захисником. Просимо про благодать глибокої довіри до Господа в кожному моменті життя.
У новій катехезі отець Віталій Козак, спираючись на романи Маргарет Етвуд і Даніеля Кіза, розповідає, як літературні образи відкривають глибини жіночого покликання. «Якщо у жінки забрати духовність, вона втрачає людськість», – наголошує священник, показуючи, що справжня жіночність народжується не з ролей, а з серця, яке носить життя.
Як долати спокуси, які можуть перешкодити нашому приготуванню до зустрічі Різдва Христового, та хто за ними стоїть? Отець Тарас Фітьо, душпастир УГКЦ для українців у м. Клагенфурт, Австрія, запрошує озброїтися духовно під час приготування та ділиться добрими сімейними порадами і способами, якими ми можемо скористатися на практиці для доброго святкування Різдва з рідними.
Чого ми боїмося, і що є джерелом нашого страху? Отець Віктор Матушевський, екзорцист Київсько-Житомирської дієцезії та настоятель парафії Христа Царя Всесвіту у м. Києві, запрошує нас до співпраці із Богом у святому часі Адвенту над тими сферами життя, де нам ще бракує віри.
У ранковій катехезі на Радіо Марія отець Ромуальд Загурський, священник з Конотопа, розповів про служіння Римо-католицької парафії на прифронтовій території, про прихисток у храмі під час окупації та про харитативну працю, яка триває досі. Священик поділився, де знаходить сили серед виснаження війни, наголошуючи: «Адорація і спорт рятують мене — це простір, де я знову знаходжу мир у серці».
У денній катехезі на Радіо Марія кармеліт о. Віталій Козак розкриває тему жіночої ідентичності у Божому задумі, спираючись на антропологію святої Едити Штайн. Священник показує, як біблійні жінки — від Єви до Богородиці — явили світові надію, глибину та неповторний образ Божої присутності.