Я знайшов батька. Бог робить чудеса навіть під час війни. Свідчення отця Андрія Педая

Я свого батька ніколи не бачив. Моя мама навчалася у Вільнюсі де познайомилася з моїм батьком, завагітніла, а потім через ревнощі та певні страхи вирішила не казати йому, що вагітна мною та виїхала з міста навіть не попрощавшись із ним. Багато хто з нас, особливо ті, хто жив у радянському союзі не знають своїх батьків, як і я. Тато навіть не знав, що я є. Це був листопад 1979 року, - розповідає отець Андрій Педай. 



Коли підростав то мав сумніви, кризи, я ставив запитання: чому в інших дітей є двоє батьків, а у мене тільки мама? Я бачив причину своїх комплексів у відсутності батька. Потім мама познайомилася з іншим чоловіком з яким прожила 13 років. Я ненавидів його та звинувачував матір в тому, що вона винна в усьому. Той чоловік зловживав алкоголем, а я обвинувачував матір в цьому виборі. Потім я вигнав його. Пізніше Бог дав мені спільноту де зціляв моє серце, я міг вперше посповідатися та прийняв причастя. 


Одного дня катехисти в спільноті сказали, що мені потрібно шукати свого батька. Я знав тільки його ім'я - Вальдас, та ім'я його дядька Антанас. Мама пам'ятала тільки вулицю де жив батько та те, що він починав працювати в ресторані. Отже, катехисти мені запропонували шукати. 

Я приїхав у Вільнюс, знайшов вулицю де міг проживати батько та обійшов три 9-ти поверхівки вранці, обід та під вечір будинки. Я запитував у людей та звернувся в поліцію. Під час пошуків я молився. 

Також я писав у програму "Жи меня", але це не дало результату. Вже коли я проживав у Києві то дехто зі спільноти допомагав мені моніторити у Фейсбуці. Я висилав мамі світлини щоб побачити подібність. 


Ми також знали, що батько тоді навчався у філармонії. Я попросив друга з Вільнюса зайти туди та попросити надати з архіву справи студентів. Він фотографував та надсилав мені. Так ми з мамою переглянули близько 100 чорнобілих світлин.


Поступово я почав переосмислювати життя та просив вибачення у мами за свої обвинувачення по відношенню до неї. 


Рік тому сестра Анна зі спільноти порадила звернутися в литовські ЗМІ. Вона знайшла репортерку з Литви, яка ретельно розпитала мене і написала статтю та додала туди фото. Цю статтю опублікували в інтернеті. Я особливо не вірив, що це спрацює, але молився. За мене молилася спільнота, парафіяни, друзі, семінаристи бо я всюди розповідав цю історію.

І ось 28 квітня 2022 року телефонує мені сестра Анна та повідомляє, що телеофнували з Литовської редакції. І ось телефонний дзвінок з невідомого номера, я почув голос: "Ну здравствуй син"...

Виявляється, що дядя Антанас, якому нині близько 80 років, прочитав цю статтю, яку йому передала знайома. Він передав її батькові, який у свою чергу зателефонував мені. 

Моєму батькові сьогодні 65. Живе у Вільнюсі та має 2х доньок, моїх сестер. Запрошує мене вгості. Ми з ним спілкуємося через день. Як виявляється, коли мама виїхала то він шукав її, але не зміг її знайти бо навіть хазяйка квартири виїхала.

Зараз відбувається зцілення моєї душі. Мені ректор постійно говорив, що я маю пізнати батька. Бо якщо чоловік не має нормальної фігури батька то це передається на спілкування та відносини з Богом. Через пошукаи я відкривав батька та Бога.

Я не знаю що б було, якби не ця історія. Адже могло б бути так, що я не був би з Богом. 

У багатьох християнських сімей через втрату батька діти переживають бунт. Добре коли хочуть шукати Бога, але багато навіть не хочуть іти в спільноту, церкву. Через розлучення в подружжі дитина перестає вірити, що є любов. І коли їй кажуть, що Бог тебе любить то дитина не сприймає. Тут потрібно серйозно молитися, але ніколи не примушувати йти до церкви, запрошувати - так. Я прийшов у Церкву в стражданнях, я проклинав життя та болы, а потім кричав: "Боже, якщо ти мене любиш - врятуй мене". Правда в тому, що батьки можуть відкинути дитину від Бога нав'язуючи їй релігійність.


Я зустрів Його любов вже в Церкві завдяки спільноті та священникам, братам. Тож сильно моліться і розумійте, що немає безнадійності. Коли важко з дітьми, дорогі батьки, любіть їх попри все. Розмовляйте з ними.