Того часу, як Ісус виганяв біса, деякі з людей сказали: «Вельзевулом, князем бісівським, Він бісів виганяє». А інші, випробовуючи, вимагали від Нього знамення з неба. Знаючи їхні думки, Він сказав їм: «Кожне царство, яке саме в собі розділилося, запустіє, і дім на дім впаде. Коли ж сатана сам у собі розділився, то як встоїть його царство?
Ви ж кажете, нібито Я Вельзевулом виганяю бісів. Коли Я Вельзевулом виганяю бісів, то ким сини ваші виганяють? Тому вони будуть вам суддями. Коли ж Я перстом Божим виганяю бісів, то Боже Царство вже прийшло до вас. Коли сильний, озброївшись, стереже свій двір, – його майно в безпеці. Коли ж хто дужчий від нього нападе й переможе його, то забере всю його зброю, на яку покладався, і розділить свою здобич. Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає. Коли нечистий дух виходить з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: “Повернуся до свого дому, звідки я вийшов”. І, прибувши, знаходить його заметеним і прибраним. Тоді йде, бере сім інших духів, лукавіших за себе, і, ввійшовши, живуть там. І стає останнє тій людині гіршим від попереднього».
(Лк 11, 15-26)
У програмі «Слово на кожен день»сестри Люцина та Наталія роздумують над постаттю святого Казимира та глибоким сенсом євангельського уривку про істинне служіння. Дізнайтеся, чому шлях до справжньої величі лежить через покору, відмову від «кумівства» та готовність розділити з Христом Його чашу.
3 березня у програмі «Слово на кожен день» роздумуємо над Євангелієм від Матея (23:1-12) про небезпеку духовного лицемірства. Як знайти «пустелю в місті» серед щоденної метушні, чим справжній учень Христа відрізняється від фарисея та чому шлях до справжньої величі лежить через покору та служіння.
Як навчитися не осуджувати інших, коли серце переповнюють претензії? Чому наша душа розквітає саме тоді, коли ми віддаємо, а не отримуємо? У випуску програми «Слово на кожен день» сестра Люцина роздумує над словами Євангелія від Луки про милосердя, ділиться свідченнями про силу адорації та пояснює, чому шлях до кращого світу починається з особистого навернення.
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Коли прийде Син Людський у cвоїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі cвоєї слави; і будуть зібрані перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів; поставить овець праворуч, а козлів – ліворуч.
Того часу підходять до Ісуса учні Йоана й кажуть: «Чому ми й фарисеї багато постимо, а Твої учні не постять?» А Ісус їм сказав: «Чи можуть гості весілля сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді будуть постити».