"Якщо людина не віддає шану Богу, то вона віддає шану сатані", - сестра Марта Пшивара

Псалом 95 (96)

Співайте для Господа пісню нову, уся земле, співайте для Господа!

Співайте для Господа, благословляйте Ім'я Його, з дня на день сповіщайте спасіння Його!

Розповідайте про славу Його між поганами, про чуда Його між усіми народами,бо великий Господь і прославлений вельми, Він грізний понад богів усіх!
Бо всі боги народів божки, а Господь створив небеса,перед лицем Його слава та велич, сила й краса у святині Його!

Дайте Господу, роди народів, дайте Господу славу та силу,дайте Господу славу ймення Його, жертви приносьте і входьте в подвір'я Його!

Додолу впадіть ув оздобі святій перед Господом, тремтіть перед обличчям Його, уся земле,сповістіть між народами: Царює Господь! Він вселенну зміцнив, щоб не захиталась, Він буде судити людей справедливо!

Хай небо радіє, і хай веселиться земля, нехай гримить море й усе, що у нім,нехай поле радіє та все, що на ньому! Нехай заспівають тоді всі дерева лісні, перед Господнім лицем, бо гряде Він, бо землю судити гряде, Він за справедливістю буде судити вселенну, і народи по правді Своїй!

Цей псалом Давида є одним із тих, який євреї використовували під час перенесення Ковчега Завіту до Єрусалиму (1 Хронік 16, 23-33). Належить до групи псалмів царських (інші псалми: 47,93,97-99). Псалмист оспівує в ньому царювання Бога, але також об’являє Його як Сотворителя, Володаря і Суддю (вірші 5 і 13).

Під час лекціо можемо звернути увагу на численні дієслова. Вони показують, як ми повинні віддавати славу Богу: співайте, благословіть, звіщайте, повідайте, воздайте, вклонітеся, скажіть між народами. Всі ці дієслова скеровані до людини, дії якої мають одну ціль - віддати славу Господу в усьому, чим вона живе, що робить, що говорить. Роблячи це, людина виконує своє одвічне покликання і «світ не похитнеться». Іншими словами, коли людина живе згідно Божої волі, вона впроваджує в цей світ гармонію і мир. Коли людина відкидає волю Бога, вона не віддає славу Йому, а поклоняється кумирам (вірш 5). Деякі переклади замість «кумири», говорять – «біси». Якщо людина не віддає честі Богу, вона віддає честь злому. Людина ніколи не живе в байдужому світі. Будучи з природи духовною, є завжди піддана впливу світу духовного. На неї постійно діють духи добрі або злі (св. Ігнатій Льойола). Вона слухається або Бога, або сатани. Тому так важливими в її житті є молитва, Слово Боже і Святі Таїнства, вони дають світло і силу, як жити і що вибирати.

Псалом розпочинається закликом, щоб співати Богу нову пісню. Нову пісню може співати тільки нова людина, та, яка відновлена тілом і духом. В 2 Посланні до Корінтян 5,17 читаємо: «…коли хтось у Христі, той нове створіння…» а в Листі до Ефесян 4,23-24: «відновитись духом вашого ума й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу у справедливості й у святості правди».

Про що говорить нова пісня нової людини?

Закликає віддавати хвалу Богу між племенами (інший переклад – між язичниками) і між усіма народами. Для цього не обов’язково виїжджати в місійні країни. Першими, кому ми повинні свідчити Господа є наші близькі, люди серед яких живемо. Посеред нас багато язичників, які можуть бути навіть охрещені, але духовно не формуються, не зростають у вірі, не приступають до Святих Таїнств. Часто місце живої віри займає прив’язаність до певних традиції, які самі в собі дуже цінні, але цього замало.

Як ми повинні сповіщати Господа?

«Проголошуючи Його спасіння» (в.2) - тобто правду про те, що кожна людина є улюбленим Божим дитям, що Ісус заплатив за кожного найвищу ціну – ціну своєї крові; що життя не обмежується тільки до того, що є видиме на землі, але ми призначені до вічного, щасливого життя з Богом. А життя на землі в прославі Бога є вже смакуванням тієї радості, яка буде нашою участю на всю вічність.

Другим способом прослави Господа є проголошування Його чудес (в.3). В житті віруючої людини ніщо не буває випадковим, вона вміє завжди розпізнавати Божу присутність. Бачить чуда, які Бог здійснює в її житті, а серце такої людини, сповнює вдячність Йому. Тих чудес вона не хоче приховати тільки для себе, але має потребу ділитися з іншими. Вона прагне, щоб щастя, яке переживає стало участю всіх, які її оточують. І в такий спосіб хвала Божа спонтанно випливає з її серця і розливається на все, чим вона живе і на всіх, з ким має відносини. Така людина нічого не затримує для себе, а все віддає Господу і від Нього отримує все в сто разів більше (в.7-8). Силу до такої прослави Господа, черпає з постійного споглядання Його у храмі свого серця (в.9).

Який є Господь, якому вона поклоняється?

• Він великий і вельми достойний слави (в.4а);

• Повний величі і краси (в.6а);

• Сповнений сили і слави (в.6б).

Прихід Такого Царя її не лякає, бо вона має з Ним близькі відносини і знає Його, як праведного і справедливого. З Таким Царем вона вчилася будувати земні відносини і з Таким з’єднається на всю вічність. Його приходу вона очікує з радістю, подібно, як цієї радості псалмист бажає усьому створінню, підкреслюючи це аж 4 рази (в.11-12):

• радується небо;

• хай веселиться земля ;

• хай веселиться поле і усе, що на ньому;

• радісно співатимуть всі дерева в діброві.

А в кого прихід Господа викликає страх і тремтіння (в.4 і 9), хто боїться Його справедливого суду (в.10ві 13)?

В людей, які поклоняються ідолам, які прив’язали свої серця до цього світу. Це може бути щось добре саме в собі, наприклад близькі люди, вміння, навчання, праця … (ітд). Все те, що займає центральне місце в моїх думках, почуттях, прагненнях. Місце, яке належить самому Богу. Як сказав св. Августин: «Якщо Бог на першому місці, то все інше є на своєму місці».

Meditatio

Вслухаюся в прагнення свого серця. Ключові слова псалма закликають до радісної прослави Бога. На скільки це Слово доторкається до мене? Чи прослава займає щораз більше місця в моєму серці, в щоденному житті – в молитві, в спілкуванні з людьми, в праці, під час їжі, в часі, коли йду вулицею і коли засинаю?

Чи супроводжує мене свідомість близької присутності Господа?

Які почуття викликає в мені думка про Його другий прихід на землю? Чи чекаю на нього з радістю? Або це викликає в мені страх і тремтіння?

Порозмовляю про це з Ним, як з найкращим Другом.

Oratio

Попрошу Духа Святого, щоб співав в мені «нову пісню» на честь Господа. Хочу прославляти Бога за чудеса, які Він вчинив в моєму житті.

Буду просити, про благодать віддавати Йому все те, до чого є прив’язаний, що займає велику частину серця, що не дозволяє Богу повністю царювати в моєму житті.

Якщо бачу,що не приймаю заклику до радості з усім створінням і часто дозволяю смуткові охопити мене, то буду просити Духа Святого про дар радості. Хочу відректися від фальшивого образу Бога Сотворителя, Царя і Судді, який сформувався в мені через отримані зранення. Дозволю Святому Духові переконувати мене в любові Отця.

Якщо нерозумні створіння: небеса, земля, поля, ліси можуть радіти, то на скільки більше людина, яка створена на подобу Бога.

Contemplatio

Хочу розпізнати і споглядати в своєму серці Ісуса – Того, який прийшов об’явити мені Отця:

• Він Сотворитель неба і землі, став маленьким, слабким дитям;

• Він Цар всесвіту, замість трону прийняв дерево хреста;

• Він Суддя справедливий, який в кінці часу буде судити живих і мертвих, умивав ноги тим, хто мав Його зрадити і відректися.

Такий є наш Бог і це великий привілей служити такому Царю і Його прославляти.

p { margin-bottom: 0.25cm; direction: ltr; line-height: 120%; text-align: left; orphans: 2; widows: 2 }p.western { font-size: 11pt; so-language: en-GB }p.cjk { font-size: 11pt }p.ctl { font-size: 11pt }