Рано чи пізно в людини формується дуже добре прагнення – прагнення шукати правду, а ще більше – пізнати істину. Тоді вже не виникає питання «для чого вона мені потрібна?», питання є інші. Ісус сказав (Иоан.8:32): «...Пізнайте істину, і істина зробить Вас вільними».
У передачі «У Ваших намірах» директор Інституту релігійних наук ім. Святого Томи Аквінського отець Войчег Суровка ділиться корисними порадами, роздумами, що стануть в нагоді кожному шукаючому.

В минулих передачах "Школи лідерства" отця Олега Кондратюка ми говорили про етапи духовного розвитку. Різні святі та вчителі Церкви бачили це по-своєму. Ми детально зупинялися на класифікаціях Фоми Аквінського, Йоана від Хреста, Терези Авільскої та Терези від Дитяти Ісуса. Сьогодні пропонуємо сучасну теологічну розробку отця Руіса, каремліта, іспанця. Він виділяє такі етапи: ініціація, персоналізація, криза, духовна зрілість, смерть та вхід до слави. Що це? Що означають ці етапи? Дізнайтесь в передачі.

В передачі "Запилена святість" ми зупинилися на словах Гедеона, який "знайшов ласку в очах Ангела". Як правило, вдивляючись в очі співбесідника, ми можемо побачити себе. То виходить Гедеон, говорячи ці слова, може і не усвідомлено, визнав, що він, Гедеон, є ласкою Божою? А що бачимо в Божих очах ми? А чи вдивляємося в Його обличчя? Про це та інше в біблійній передачі Олексія Погорєлова "Запилена святість".
 

Отець Андрій Зелінський, єзуїт, капелан УГКЦ, побував в серці АТО, пожив з військовими 3 тижні. Постійна стрілянина: гранотомети, міномети... Бойові завдання, з яких повертаються не всі. Надзвичайна динаміка життя - військовий спить в середньому 2-3 години. Жодного дня без сповіді. А сповіді там справжні, як і життя, як і смерть, справжня і близька. Про духовне і побутове життя хлопців на передовій, про уроки англійської та італійської, про роль священика в армії, про особистий досвід отця в зоні вогню. Все це в передачі "Точка відліку".

В передачі "Точка відлку" з богословм Олександром Доброєром про Валерію Новодворську: про віру в темряві, про наївний ідеалізм, про свободу, яка вартує життя, про жертву і приречення себе в юному віці, про росіян і українців в передачі-спогаді. Поминати померлих треба живим і для живих.  
 

Українська література багата, різноманітна і цікава – особливо якщо не зациклюватись на добі Шевченка і Франка і зазирнути трохи глибше – в часи Реформації, унійного руху, українського бароко. В той час було написано чимало цікавих книг – на захист православ'я, на захист унії і просто на відсторонено-духовні теми. Майже усі ці книги перекладені і є в інтернеті. То ж , варто зазирнути в них щоб відчути прагнення і пориви та зрозуміти вчинки тих хто творив нашу історію.

В передачі "Християнство сьогодні" з релігієзнавцем Юрієм Чорноморцем говорили про принципи, на яких будувалася Церква за часів Блаженнішого Володимира. Експерт окреслює ці принципи, як "плиття за течією", "стратегія на рівні декларацій, а не дій", реактивна, а не проактивна позиція. Що буде робити наступник зі "спадщиною" Володимира? Чи можливий для майбутнього Митрополита вузький коридор: бути у єдності з РПЦ і залишатися українською Церквою в умовах війни з Росією? 
 

Гедеон у своїх словах до Ангела, до Бога, фактично в молитві звинувачує Господа у відкиненні і навіть у ворожості. Чи можемо ми уявити таку молитву? Чи говоримо ми Богові те що нас турбує, незважаючи на форму, чи намагаємося тримати субординацію, духовно склавши руки, підносячи очі до Неба? Як розрізнити побожність і лицемірство в молитві? Шукали відповідь в передачі "Запилена святість" на прикладі молитви Гедеона.

Однією із вершин містики та теології внутрішнього життя є твір Терези Авільскої "Внутрішній замок". Духовне життя починається з першого поверху, де є слуги і щури, а закінчується покоями самого царя, де душа поєднується з Богом. Дивовижна образність, незвичайний стиль викладу та досвід, який збагатив всю Церкву. Про це в передачі "Школа лідерства - школа духовності" з отцем Олегом Кондратюком.

Хто знає, що першу Червону Руту розігнали «компетентні органи» і лупили дубинками по голові кожного, хто насмілювався говорити, що він любить Україну, або відкривати рота, співаючи «Ще не вмерла… ». Вже більше чверті століття як творча молодь розпочала боротьбу з тогочасним давким режимом,  і ми – маємо завершити.  Вбити в собі «гомосовєтікуса», «хохла придурченка», з комплексом меншовартості, це певно завдання не для слабких духом, але вірю, що ми зможемо. В програмі «Рецепти життя» рецепт, як це робить Едуард Драч.



 

Про монаше життя в катехизі з отцем Андрієм Бачинським, салезіанином. Як молода людина вибирає собі орден, якщо вирішила посвятити своє життя Богові? Чи виконують ордени своє покликання, чи відповідають своїй головній харизмі? Як орден проводить відбір бажаючих в нього вступити? Як довго триває підготовка монаха? В чому основа монастирського життя? 
 

Що я знаю про своє серце? Не як орган тіла, а як те моє сокровенне осердя, з якого є «витоки життя»? Що Біблія говорить про серце? Чим наповнити моє серце і як його зберегти?

Слухайте відповіді та роздуми директора Інституту релігійних наук ім. Св. Томи Аквінського у передачі «У Ваших намірах» про пізнання свого «серця».

«Конечно, говоря о сердце в Библии надо обратить внимание на библейский символизм. Потому что не говориться здесь просто о части человеческого тела, только о самой глубокой части нас самих. Тот глубокий человек, то место в нас самих, где скрывается  самое глубокое,  самое человеческое и то, что мое, прежде всего». о. Войчег Суровка

13 серпня в Києві відбудеться Собор єпископів Української православної церкви, де буде обраний новий предстоятель московського патріархату. Хто підігріває цю тему в суспільстві, кому вигідні замовлені сюжети на провідних каналах і якою є боротьба за митрополичу кафедру? Про те, хто ж очолить церковний корабель і які настрої серед єпископів УПЦ, говорили з релігієзнавцем та вірним УПЦ (МП) Юрієм Чорноморцем. 


 
 

4 дні тому відійшов до Бога Блаженніший митрополит Володимир (Сабодан), про нього багато говорять, одні називають його «першим православним святим нової країни», інші –  «московським попом», ще треті – автокефалістом… Але очевидно одне, це людина епоха. Він очолив церкву, коли вона була чи не в найтяжчому моменті і пішов з життя в час вельми важкий, як для церкви, так і для всієї країни. Але яким він був? Яким залишиться в пам’яті пастви і в історії? Про це в програмі  «Наближаючись до православ’я» з Протоієреєм Андрієм Дудченко.  

В передачі "Історичні діалоги" до нас завітала Марта Дичок, професор університету Західного Онтаріо, Канада. Говорили про суспільні зміни протягом  23 роки української незалежності та 6 останніх місяців Майдану. Марта приїздить в Україну щороку з 1990 року, вона стверджує, що за 6 шість місяців свідомість українців змінилася чи не більше, ніж за роки існування держави. Також заторкнули питання стереотипів в західному суспільстві і науці щодо українців Вони сформувалися і утримуються через домінуючий погляд на Україну крізь призму російської історіографії. 

Чому сили АТО дозволили терористам пройти 110 км від Слов'янська до Донецька? Трагедія 100 тис Слов'янська ніщо в порівнянні з гуманітарною катастрофою, яка можлива в Донецьку? Чи маємо ми "почути Донбас"? Про що мовчить Аваков та інші високопосадовці? Істерика facebook "всё пропало і нас зливають". 

Про це з журналістом Віталієм Гайдукевичем.

В передачі "Точка віділку" з професором, доктором філософських наук, релігієзнавцем, дослідником православ'я Олександром Саганом говорили про співвідношення боротьби ідентичностей в українському православ'ї та національну безпеку. На думку дослідника УПЦ МП служить РФ. Чому? Слухайте - дізнаєтесь.

Вертаючись з Риму на Русь в грудні 1595 року, єпископ Брестський і Володимирський Іпатій Потій чітко усвідомлював дві речі. По-перше, підписана ним унія з Римом була радше синицею в руках ніж журавлем в небі: не вийшло в нього з Папою Римським ані оновлення Флорентійської Унії, ані урочистого примирення. З одного боку, Потій був лише єпископом, і говорити з римським патріархом на рівних не міг. З іншого – після Реформації в Римі не були схильні йти на будь-які компроміси. Повернення блудних овець до єдиного пастиря – говорити інакше в ті часи релігійного розбрату, коли половина Європи вважала Папу антихристом, Рим просто не міг. Та й для Київської православної митрополії теперішній статус був значно кращий, як вважав Потій, ніж попередній – принаймні, Папа був не з тих хто за хабара поставить підпис на будь-якій грамоті.

Іпатій Потій став єпископом Брестським і Володимирським в неспокійний час. Православна церква на українських землях страждала і від утисків з боку магнатів та зухвальства латинського духовенства, і один з головних акул пера католицької Польщі, єзуїт Петро Скарга, з виглядом старшого брата радив християнам східного обряду приєднатись до Риму і перейняти східний обряд як більш досконалий. Протестанти глузували з візантійських традицій, «людських вигадок», котрими православна церква обросла немов корабель ракушками. І всі ці закиди доходили до вух головного мецената і добродія руського-українського православ'я – князя Василя-Констянтина Острозького. Отже, цей великий мрійник, котрий прислухався і до католицьких, і до протестантських аргументів, вирішив здійснити в церкві глобальні реформи і тим самим врятувати православ'я. Більш того, у внутрішніх православних справах давно вже назріла революційна ситуація, коли верхи не хотіли, а низи не могли.

В ранковій катехизі з отцем Вальдемаром Павельцем говорили про Євхаристію. Чи вдається отцю, постійно приймаючи Тіло Христа, не баналізувати таїнство, гостро відчувати велич цієї церковної дійсності? Дізнаєтесь в катехизі.
 

Теологія духовного життя Терези Авільскої, її пояснення духовного зростання є надзвичайно образними, захоплюючими та наочними. Тереза пропонує порівняти духовне життя з поливанням саду, що в умовах жаркого та сухого клімату Іспанії було надзвичайно важливою справою. Все розпочинається з того, що потрібно набрати відерце води з колодязя, іти і поливати, а закінчуєтсья тропічною зливою. Так само і в духовності - на перших етапах ми мусимо все робити своїми власними зусиллями, а в кінці - просякнуті Богом, містичним поєднанням з Господом. Про це в передачі "Школа лідерства" отця Олега Кондратюка.
 

Щодня зустрічаюсь з людьми, які мене дивують, які мене надихають і через яких міцнішає моя віра, що все буде добре з нашим народом з нашою країною. Бо є ті, котрі воюють без належної зброї і припасів, за копійки, без визнання статусу без пільг і заохочення від держави, є ті, котрих ми називаємо мурашками, ті, що переносять ночами на собі 15 кілограмові бронежилети і це група від стареньких бабусь і молоді до наших сусідів поляків, є бездомні, що жебрають на амуніцію нашим солдатам, є ті хто організовує ініціативи збору коштів, харчів, гуманітарної допомоги, хто витрачає час і вміння на розселення і працевлаштування і соціалізацію біженців, є ті котрі створюють різноманітні ініціативи, що закликають до віднови гідності і людяності. Коли бачиш довкола занурених в спільну справу – то розумієш, слова пісні гурті Kozak System : «Брат за брата, свій за свого» – справдились. Господь таким чином формує з нас єдиний народ, об’єднаний любов’ю до своєї землі, культури, історії, відкриваючи нас один на одного і на Нього Самого. Сьогодні в програмі «Рецепти життя» представила ініціативу «Нам не байдуже», бо їх заклик співзвучним з переживаннями багатьох. Про це спілкувались з віцепрезидентом АСОЦІАЦІЇ «ДУХОВНЕ ВІДРОДЖЕННЯ» Борисом Волковим. 

Гість "Майстерні": Микола Романюк, Старший пастор Ірпінської Біблійної Церкви. Кервіник інституту підготовки церковних служителів

Переляканий Гедеон товче пшеницю, щоби сховати її від ворогів. Приходить Ангел Господній і звертається до нього: "Чоловік хоробрий". Бог оцінює наш потенціал набагато вижче, ніж ми самі. Може варто прислухатися до думки Бога? Про це йшла мова в передачі "Запилена святість".
 

В передачі "У ваших намірах" побував отець Олександр Коцюр, який веде групу паломників з Кам'янця-Подільского до Летичіва. Він говорив про духовні врпави, інтенції, побут паломників. Зізнався, що в деякі дні паломники йдуть більше 50 км в день, молячись за Україну.

На початку минулого місяця в Мінську проходив IV Європейський православно-католицький форум, на якому  голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків РПЦ митрополит Волоколамський Іларіон жорстко критикував дії УГКЦ, а днями вийшло його інтерв’ю на http://www.interfax-religion.ru, в якому владика також не втримався від важкого слівця на ту ж Греко-католицьку церкву. Чому офіційний представник митрополичої катедри Москви дозволяє собі подібні висловлювання і чим так «досолили» Руській православній церкві УГКЦ, про це в програмі «Християнство сьогодні»з Юрієм Чорноморцем.

Адам Потій – сенатор і берестейський каштелян, після успішної військової та політичної кар'єри, після довгих духовних пошуків, після захоплення протестантизмом і повернення до православ'я, став одним з найвидатніших світських можновладців, котрі опікувались церковними справами. Він не був значним меценатом – не такі були в нього доходи – але як сенатор і берестейський каштелян, Потій часто буває на з'їздах руського духовенства, бере активну участь в заснування нових братств – в тому числі і в Бресті, де житв і служив.

До Берестейської унії 1596 року можна ставитись по-різному. Для когось це «болюча рана на тілі Русі-України», для когось – єдиний порятунок для української церкви. Хтось вважає що єпископи Київської митрополії, що проголосили єднання з Римом, були підкуплені єзуїтами, хтось – що дбали лише про користь церкви. Важко сказати напевно яка точка зору є дальша від істини і хто був правий, а хто неправий в цій суперечці, котра ведеться вже чотири століття з гаком. Але і прихильники, і противники Берестейської унії і греко-католицької церкви зазвичай погоджуються з тим що багато в чому ця подія зумовила подальшу долю України. І що головним ініціатором єднання українського православ'я з Римом була людина на ім'я Адам Потій, в чернецтві Іпатій. І що людина це була талановита, непересічна, недарма заслужила в однодумців прізвисько «Стовп святої єдності». І з прізвиськом цим погоджувались навіть вороги.

15 століття було для українських земель відносно спокійним. Після міжконфесійних братань на соборах в Констанці і Флоренції відносини між католиками і православними стали по-справжньому добросусідськими – як в двох господарок що живуть через паркан, мило вітаються між собою але не проти пересунути межу трохи в бік сусіда чи струсити яблук з сусідського саду. В православних були п'яні попи, в католиків – ксьондзівські кухарки, в православних були продажні патріархи, в католиків – папи-інтригани, в обох конфесіях були проблеми з освітою, то ж, обидві сусідки були в однаковому становищі, а міняти віру на той час було не в моді. Точніше, була в головах тодішніх людей така клепка яка не дозволяла піти до «чужої» церкви якщо не подобалась своя, та й міняти шило на мило не було сенсу.

В "Школі лідерства" отця Олега Кондратюка проходимо дорогою духовного вдосконалення. Шукаємо поради та досвіду святого Йоана від Хреста, реформатора кармелітанського ордену, містика та вчителя Церкви. В цій передачі Ви познайомитесь з принципами : "нічого", "ночі чуттів", "темної ночі". Досконалість згідно з Йоаном це повна єдність з Богом, яка не статичною, але динамчіною реальністю. Як її шукати - тема цієї передачі.