"Свічадо" стало символом відродження християнської книги в Україні", - директор видавництва Богдан Трояновський

Я народився в Польщі, в Лемківській родині, яка була переселена з рідних територій. Моє дитинство минуло в Бартошицях, на півночі Польщі. Воно було непростим: з одного боку - гарне, бо батьки були щирими, віруючими людьми, вірними Церкві та українським традиціям. А з іншого - складне, бо в той час між поляками й українцями існувала значна напруга. Як діти, ми приховували свою національність, боялися булінгу.

Я навчався у польській школі, відвідував римо-католицький костел, бо греко-католицької церкви в нашому регіоні не було. Ці обставини мали великий вплив на моє майбутнє покликання. Після школи я вступив до духовної семінарії при Люблінському католицькому університеті. Це рішення було наслідком пошуків духовності, які почалися ще в юнацькі роки - ми з друзями цікавилися християнськими цінностями, зустрічалися з вірянами різних конфесій.

У семінарії я познайомився з багатьма однодумцями. Ми організовували спільні зустрічі, катехизи, молодіжні вечори, святкували Маланку, Шевченкові вечори, виїжджали на Лемківщину. Нас єднало два прагнення: духовне і національно-патріотичне. Ми були українцями й хотіли зберігати свою культуру.

Після завершення навчання я мав дві освіти - духовну й психологічну. Разом з друзями ми замислились, що можемо зробити для України й Церкви. Так виникла ідея видавати християнський журнал. Назвали його "Свічадо" - слово, що означає і "дзеркало", і "свічник". Ми хотіли бути тим дзеркалом, що відбиває світло Божої правди.

Перші випуски ми набирали на друкарській машинці, вирізали, клеїли, а друкували завдяки підпільній польській друкарні. Пізніше, за порадою отця Юзефа Волинського, ми отримали в подарунок з Риму перший комп'ютер, принтер і копіювальну машину. Це значно полегшило нашу роботу.

Поступово ми почали видавати не лише журнали, а й книжки. Першою була брошура митрополита Андрея Шептицького "Як будувати рідну хату". Потім з'явилися видання для дітей, катехизи, пісенники. До 1989 року ми вже мали близько десяти видань. Це була справжня місія - не лише просвітницька, а й національна.

Наша праця тривала, незважаючи на складні обставини. Найбільшим успіхом для нас було бачити, як люди потребують і читають ці книжки, як спільнота зростає, зміцнюється вірою. "Свічадо" стало символом відродження християнської книги в Україні.

Директор видавництва «Свічадо» Богдан Трояновський