"Наша молитва має бути сповнена дитячої довіри, а не жебрацьких вимог", - отець Роман Василів, настоятель парафії Святої Анни УГКЦ (м. Борислав).

"Спадщина віри для наступного покоління формується двома поколіннями раніше". Про причини для існування надії в житті людини розповідає отець-кармеліт Санктуарію Матері Божої Бердичівської, Рафал Мишковський.

Увазі наших слухачів пропонуємо другу програму історичного циклу Magistra vitae, присвячену протестантським церквам 20-30 рр. ХХ століття. Гостем ефіру є історик, релігієзнавець, викладач Таврійського християнського університету Владислав Федюк

Вже багато століть світом лунає крик про свободу. Послабити і розірвати всі зв’язки у праці та у сім’ї, в суспільстві та у державі. Та чи не криється тут неправильне розуміння свободи? Піддаватися будь-якій забаганці, виходити за всякі межі — це не свобода, а нестриманість. Служити Богу — ось що таке панування; з власної волі віддати себе Богу — це найвища свобода для християнина. Ісус сказав про справжню і хибну свободу: «Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить! ...Знову й знову запевняю вас, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха» (Йн 8,31.32.34). Св. Павло навчає бути вільними у Христі: «Христос визволив нас для свободи, тож стійте в ній і не впрягайтеся знову в ярмо рабства... Адже ви, брати, покликані до свободи. Тільки б свобода ваша не стала причиною жити по-тілесному, але любов’ю служіть один одному» (Гал 5,1.13).

Правдивість у світі більше не цінується. Запанували брехня, викривлення і лицемірство. Кожен хоче здаватися тим, ким він не є. Хитре лукавство і безсоромне шахрайство всюди вихваляють як уміння жити, так що навіть віруючі заражені цією бідою. Христос був прозорим наче кришталь. В ньому не було жодного обману чи фальші. Правдивість у слові й ділі, правдивість будь-якою ціною — ось мета, яку собі ставить християнин. Ісус вимагає від нас: «Тож нехай же буде ваше слово «так» — так, «ні» — ні, а що більше цього, — те від лукавого» (Mт 5,37). Ісус викриває сатану як батька брехні: «Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Отцем, ви полюбили б Мене, бо Я від Бога вийшов і прийшов, — не Сам від Себе прийшов, але Він Мене послав. Чому ви не розумієте Моєї мови? Бо ви не можете слухати Моїх слів. Ви від вашого батька — диявола, і ви хочете виконувати бажання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в істині не встояв, бо немає в ньому істини. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він неправдомовець і батько неправди» (Йн 8, 42–44).

Того часу Ісус, споглядаючи, побачив тих, які кидали свої багаті дари до скарбниці. Помітив і одну убогу вдову, яка вкидала туди дві лепти, і сказав: «По правді кажу вам, що ця бідна вдова більше від усіх кинула, бо всі ці зі свого достатку кидали в дар, а вона зі своєї нужденності вкинула увесь свій прожиток, який мала».

Вікарій парафії Божого Милосердя у Тернополі, отець Назарій Зузак (РКЦ), наголошує: ми повинні цілковито покладатися й довіряти нашому Господу, незважаючи на те, що говорить побожний "натовп".

Чому в суспільстві виникають протести та незадоволення? Чому християнство завжди стояло на стороні правди? Про гідність і право на свободу людської особи розповідає у своїй катехизі о. Олександр Могильний, священник РКЦ, парафії Матері Божої Ангельської у м. Вінниця Київської області.

Сп’яніння від пошуку задоволень охопило світ. Йому мало шуму і святкувань, щоб приховати свою внутрішню порожнечу. Християнин не зневажатиме справжньої радості; але вона в нього походить із середини. Тому йому не потрібно постійно заглушувати себе все новими і новими принадами. Про залежність від задоволень Ісус сказав: «Один чоловік був багатий, одягався в багряницю та вісон і розкішно бенкетував щодня. А другий — бідний, на ім’я Лазар, лежав перед його ворітьми в струпах і бажав насититися тим, що падало зі столу багатого; приходили пси й лизали його рани. Сталося, що бідний помер, і віднесли його ангели на лоно Авраама; помер же й багатий, і його поховали. І, терплячи муки аду, він звів свої очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні, й закричав, гукаючи: Батьку Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, щоби змочив кінчик свого пальця у воді й охолодив мій язик, бо мучуся в цьому полум’ї! Та Авраам промовив: Сину, згадай, як ти одержував своє добро за свого життя, а Лазар — одне лихо. А тепер він тут втішається, ти ж — мучишся» (Лк 16,19–25). Застереження Апостола Якова: «Тепер слухайте, ви, багатії, плачте й ридайте над жахливими вашими злиднями, які надходять. Ваше багатство зотліло, а ваш одяг сточила міль. Ваше золото й срібло поржавіло, і їх іржа свідчитиме проти вас і з’їсть ваші тіла, як вогонь. Ви назбирали скарбів на останні дні» (Як 5,1–3).

Як легко сьогодні все губиться у сірій масі! Так легко зраджувати свої переконання, аби лишень не кидатися у вічі. Люди повторюють будь-який лозунг і наслідують найбезглуздішу моду просто тому, що так роблять інші. Але християнство хоче сформувати особистості, які би мали мужність йти проти течії. Ісус сказав про фарисеїв: «Залиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму...» (Мт 15,14). «Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, тому що ви зачиняєте Царство Небесне перед людьми: і самі не входите, і тим, які йдуть, не дозволяєте ввійти» (Мт 23, 13). Апостол Петро застерігає зберігати серед світу тверду християнську поставу: «Отже, Христос постраждав [за вас] тілом; і ви озбройтеся тією ж думкою, бо той, хто постраждав тілом, перестав грішити, щоб решту часу жити в тілі вже не за людськими пожаданнями, але за Божою волею. Адже достатньо минулого часу [життя], коли ви виконували волю язичників, жили в розпусті, у пожаданнях, у пияцтві, у пристрастях, у гульні та в беззаконному служінні ідолам. І вони тим дивуються, що ви не кидаєтеся разом в той вир розпусти, і зневажають вас. Вони дадуть звіт Тому, Хто готовий судити живих і мертвих!» (1 Пт 4, 1–5).

Який же падкий світ на всякий обман, коли він подається під личиною науки! Люди хочуть, щоб їх вважали освіченими, і насмілюються в ім’я так званої науки насміхатися з Божого Одкровення. Але учень Христа знає, що віра і справжня наука ніколи не протиставлені одне одному і з вірою та смиренням схиляється перед Божими таємницями. Св. Павло сказав про дух гордині: «Хіба мудрість [цього] світу Бог не обернув на безумство? Оскільки світ своєю мудрістю так і не зрозумів Бога в Його Божій премудрості, то Бог забажав спасти тих, хто вірить, безумством проповіді. ...Адже «немудре» Боже є розумнішим від людського, і «немічне» Боже є сильнішим від людського. Гляньте, брати, на ваше покликання: небагато мудрих тілом, небагато сильних, небагато шляхетних. Але Бог вибрав немудре світу, щоби засоромити премудрих, і Бог вибрав немічне світу, щоби засоромити сильних; Бог вибрав понижене у світі, погорджене і неіснуюче, щоби позбавити сили існуюче, щоби жодне тіло не хвалилося перед Богом. Від Нього ж і ви є в Христі Ісусі, Який став для нас мудрістю від Бога, праведністю, освяченням і викупленням...» (1 Кор 1, 20–21; 25–30).

Отець Олексій Самсонов в катехезі присвяченій Пресвятій Богородиці пояснює найголовніші ідеї святого Людовіка Марія Гріньйона де Монфора. Посвячення себе Діві Марії - це не побічна стежка й не окрема духовність, а глибока євангельська правда: Бог прийшов до нас через Марію, і ми найпевніше приходимо до Нього тим самим шляхом. Марія відкриває людині серце Ісуса, допомагає приймати Його волю і зростати в довірі, смиренні та любові.

"На похоронах присутній Христос, який плаче та страждає з людьми. Поставте Його центром вашого життя, і Він розкриє ваше покликання", - сестра Марія Шлезяк зі Згромадження Сестер Служниць Святого Духа, SSpS.

«Відкривайтеся Богу, адже диявол є фаховим психологом. Він достеменно знає кожну нашу рану та травму і знає, на які точки тиснути». Мирон Шкробут, практичний психолог, магістр психології, травматерапевт.

Сьогодні для світу сексуальність перестала бути святою, а стала засобом задоволення. Він хоче бути вільним від відповідальності і кориться пожаданню. У картинках і у словах благородне викачується в багнюці. Але учень Христа знає, що всяка істинна любов походить від Бога, а тому має бути святою і чистою. «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мт 5,8). Ісус вимагає від нас: «Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. А Я кажу вам, що кожний, хто погляне на жінку, щоби пожадати її, той уже вчинив перелюб з нею у своєму серці. Якщо ж твоє праве око спокушає тебе, — вийми його і кинь геть від себе, бо краще для тебе, щоби пропав один із твоїх членів, аніж щоб усе твоє тіло було вкинуте до геєни [вогняної]. І якщо твоя права рука спокушає тебе, — відрубай її і кинь геть від себе, бо краще для тебе, щоби загинув один із твоїх членів, аніж щоб усе твоє тіло було вкинуте до геєни» (Мт 5, 27–30). Ісус сказав про життя після воскресіння (тим, хто його заперечував): «Помиляєтеся, не знаючи ані Писання, ані сили Божої, бо по воскресінні не одружуються і не виходять заміж, а є мов ангели на небі» (Мт 22, 29–30).

«Хто йде поруч з Марією, той стає дитиною Церкви і вміє розпізнати Ісуса між нами — тут і тепер», — о. Віталій Храбатин, референт Пасторально-міграційного відділу Патріаршої курії УГКЦ, говорить про пошук зустрічі з живим Богом та пізнання Ісуса через Марію, над яким роздумував святий Джон Генрі Ньюмен у гомілії, присвяченій Діві Марії.

Смирення — відмова від влади і слави. Світ жадає влади і слави. Він по-рабському плазує перед можновладцями і підтримує справжній культ знатних людей сучасності. Щоб досягнути влади, йдуть по трупах і не гребують жодною ницістю для досягнення слави. Але учень Христа знає, що Господь могутніх скидає з престолів (Лк 1,52), а вся слава світу є ніщо. Бо має значення тільки вічне. Ісус застерігає нас: «А як Він помітив, що вони вибирали собі перші місця, розповів запрошеним притчу, кажучи їм: Коли хто запросить тебе на весілля, не сідай на перше місце, аби часом хтось поважніший від тебе не виявився між запрошеними, і щоб той, хто тебе та його запросив, не прийшов і не сказав тобі: Поступися йому місцем. І тоді, засоромлений, станеш займати останнє місце. Але коли будеш запрошений, прийди, сядь на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшов і сказав тобі: Друже, сядь вище! Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними з тобою. Бо кожний, хто підноситься, буде понижений, а хто понижується, буде піднесений!» (Лк 14,7–11).

У новому ефірі програми "В родині Радіо Марія" сестра Христофора Буштин, провінційна настоятелька Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, поділилася важливими думками про духовне виховання дітей та підтримку сімей у сучасних умовах. У розмові з ведучою вона обговорила роль батьків у вихованні, виклики, з якими стикаються родини в часи війни, та важливість присутності і уваги для дітей. Сестра Христофора також розповіла про діяльність згромадження, яке вже понад сто років підтримує нужденних та займається вихованням молоді. Програма включає багато корисних порад для батьків і тих, хто шукає духовної підтримки в складні часи.

У програмі «У ваших намірах» брат-францисканець Андрій Немченко розмірковує над тим, чи справляється Церква зі своїм покликанням серед викликів ХХІ століття — від евтаназії до штучного інтелекту. Він наголошує, що, попри всі суперечки і страхи сучасності, Церква завжди залишається місцем, де дарується найбільший скарб — таїнства.

Того часу, коли Ісус наблизився і побачив місто Єрусалим, то заплакав над ним, кажучи: «Якби ти зрозуміло у цей день, що потрібне для твого миру! Тепер же це сховано від очей твоїх. Адже прийдуть на тебе дні, – і твої вороги оточать тебе загородою, візьмуть тебе в облогу, тіснитимуть тебе звідусіль, повалять на землю тебе й твоїх дітей у тобі, не залишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу своїх відвідин».

"Іноді, коли ми не хочемо відкривати свої власні невдачі, переживання чи емоції, ми легко переходимо на обговорення чужого життя", - сестра Тетяна Богославець зі Згромадження Сестер Служниць Святого Духа (м. Бориспіль).

«Навіть під час повномасштабної війни щороку в Україні робиться близько 50 тисяч офіційно зареєстрованих абортів. Ми усвідомлюємо, що ця цифра у кілька разів більша, адже багато процедур не реєструється ні в державних, ні в приватних клініках», — заявила Геня Самборська, голова Всеукраїнського благодійного фонду «За гідність людини».

У катехезі отця Віталія Козака прозвучала глибока розмова про жіночу ідентичність, покликання та гідність у світлі вчення святої Едити Штайн — філософа, містика і мучениці ХХ століття. Говорили про сучасні виклики жіночності, хибні образи, які пропонує культура, а також про те, чому жіноче покликання неможливо зрозуміти без любові.

У програмі «Захристія» ми говоримо з майстром народної вишивки Юрієм Мельничуком про моду на автентичність, національне пробудження та справжню символіку української сорочки. Чому вишиванка — це не просто одяг, а оберіг, мова орнаментів і тихе свідчення нашої духовності? І чи можна читати сорочку як книгу — за її квітами, ягодами, хрестами та кольорами?

Дивіться на Ісуса - і побачите Бога Отця у Його ділах. Це перший крок любові до себе та ближнього», - отець Роман Братковський (УГКЦ).

На прикладі віри Авраама ми зможемо глибше зрозуміти, якою має бути наша віра у щоденному житті. У програмі про це розмовляємо з отцем Василієм Іванівим, монахом Згромадження Найсвятішого Ізбавителя УГКЦ.

У денній катехезі на Радіо Марія монах Згромадження Воплоченого Слова, отець Григорій Рогацький, розкрив тему Божого захисту перед лицем людської несправедливості, спираючись на книгу Сираха 17:14. Священник наголосив, що Бог стоїть на боці скривджених, а справжня любов до Нього неможлива без любові до ближнього.

"Гріх постійно нас зводить з доброї дороги та є перешкодою до Божої любові", - отець Василь Іванів, згромадження Найсвятішого Ізбавителя, УГКЦ

Про важливість контакту з підлітком у формуванні істинної віри та про корисні поради для батьків розповідає о. Тарас Фітьо, душпастир УГКЦ для українців у місті Клагенфурт, Австрія.

На хвилях Радіо Марія монах-домініканець отець Петро Балог виголосив катехезу про рай і життя вічне. Священник пояснив, як Католицька Церква розуміє рай, чи тотожні поняття «рай» і «Царство Боже», а також згадав біблійний Едем і розповів, чи справді він був розташований між річками Тигр і Євфрат.