Прагнення світу спрямовані передусім на гроші та майно. Він собі думає, що за них можна купити щастя. Учень Христа знає, що хоч земні блага теж є Божим даром, він також знає,
що вони оманливі і скороминущі. Він знає Господнє Слово: «Як важко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!» (Мк 10,23).
Ісус заохочує прийняти рішення: «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа нищать, і де злодії підкопують і крадуть, а збирайте собі скарби на небі, де ані міль, ані іржа
не нищать, і де злодії не підкопують і не крадуть. Адже де твій скарб, там буде і твоє серце.
Задля цього кажу вам: не журіться про своє життя, що будете їсти або що будете пити, ні про своє тіло, у що одягнетеся. Хіба душа не більша за їжу, а тіло — за одяг? Погляньте на птахів небесних, які не сіють, не жнуть і в клуні не збирають, та ваш Небесний Отець годує їх; хіба ви не цінніші від них?
Хто ж із вас, турбуючись, може додати до свого росту хоч один лікоть? І чого про одяг турбуєтеся? Погляньте на польові лілеї, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; та кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не одягався так, як одна з них. Якщо ж польову траву, яка сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так одягає, то чи не краще одягне вас, маловіри? Тож не журіться і не говоріть: Що будемо їсти? Або: Що будемо пити? Чи: У що зодягнемося? Адже цього всього язичники шукають. Бо ж знає ваш Отець Небесний, що цього всього потребуєте. Шукайте перш за все Царства Божого і Його праведності, а це все вам додасться» (Мт 6,19–21; 25–33).
Всебічне умертвлення
Мудрість – триматися подалі від духа світу
Мудрість, як сказано в Святому Письмі, є не в тих, хто веде зручне життя в достатку, хто виконує усі забаганки своїх пристрастей та чуттів. «І ті, хто живе по-тілесному, догодити Богові не можуть» (Рим 8,8).
Всі ті, які належать Христу, Втіленій Мудрості, розпинають свою плоть з її пожаданнями і постійно носять у своєму тілі умертвлення Ісуса. Тож для того, щоб мати Втілену Мудрість, Ісуса Христа, ми мусимо вправлятися в умертвленні і відмовляти світові та самим собі.
Якщо комусь уділяється Мудрість, то вона хоче не половинчастого умертвлення, зречення на декілька днів, а всебічного і постійного умертвлення, яке є водночас мужнім і поміркованим.
Зречення
Щоби досягнути мудрості, спершу ми маємо зректися благ цього світу: або по-справжньому, як робили апостоли, учні і перші християни і як це досі роблять монахи — це робиться найшвидше, є найкращим і також найпевнішим засобом для досягнення мудрості; або ми повинні принаймні відв’язати своє серце від благ, володіти ними так, ніби ми їх не маємо, в жодному разі ми не повинні бути занадто жадібними до них, журитися про те, як їх зберегти, чи скаржитися або впадати в нетерплячку, коли їх втрачаємо. Звичайно, здійснити це дуже складно.
Жодних поступок духові світу
Слід припинити позірно вірити у хибні принципи світу і йти за ними. Не можна мислити як люди світу, як вони говорити і поводитися. Їхнє вчення так протиставлене вченню Втіленої Мудрості, як темрява світлу чи смерть життю. Ретельно перевіряйте їхні почуття та слова, бо вони зле думають і зле говорять навіть про найвищі істини. Правда, вони не брешуть відкрито, але маскують брехню під видом правди. Звісно, вони не повчають безпосередньо робити гріхи, проте вони подають їх як чесноти, як щось миле або щось байдуже чи таке, що не має жодних наслідків. Саме у цій спритності, якої світ навчився у демона, щоб перетворювати огидність гріха і спокуси, полягає те зло, про яке св. Йоан говорив: «...Весь світ перебуває в злі» (1 Йн 5,19), і нині ще більш, ніж будь-коли.
А для чого ти використовуєш свій язик? Чи дозволяють твої слова не ранити та не руйнувати іншого? Отець Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater» поділився в програмі "У ваших намірах", для чого Бог дав нам язик, застерігаючи бути обережним у виказуванні власних слів як емоційну реакцію у відповідь на почуті слова іншого.
Гумор - це форма свободи. Як продовжувати жити, пам'ятаючи, що Бог дає надію і є причиною нашої радості. Сестра Тетяна Богославець зі Згромадження Сестер Служниць Святого Духа виголосила катехизу про користь сміху, заохочуючи до гумору та жартів, що єднають і показують життєстійкість, щоб пережити непростий час війни.
Монах зі Згромадження Найсвятішого Ізбавителя УГКЦ отець Василь Іванів: життя під пануванням Ісуса Христа — одна з центральних тем у богослов’ї апостола Павла. Для Павла прийняття Христа як Господа (грец. Kyrios) — це не просто зміна релігійних поглядів, а фундаментальна зміна громадянства, підпорядкованості та самої природи людини.
Людина не може перебувати в спокої й мирі, якщо її добра воля далека від Бога. Як досягти стійкого миру, який Господь хоче нам дарувати, і для чого нам дана добра воля, розповідає в катехизі за книгою Жака Філіпа брат-францисканець о. Віктор Дешук, вікарій парафії Марії Матері Церкви в м. Києві.
Як мати земна народжує до земного життя, так Марія — Матір Церкви — народжує до життя небесного. Отець Микола Бєлічев, головний редактор журналу «Слово між нами», вікарій парафії Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії у м. Хмельницькому, запрошує нас прийняти Діву Марію, Матір Церкви, як дар. Він пояснює історію цього служіння, що триває й донині, а також розкриває роль Марії для всього людства в задумі Бога Отця.