Дивлячись на хрест Ісуса, виникає питання: невже так погано з нами, що потрібно було помирати за нас?
Дуже важливо, щоб ми усвідомлювали, що бачити свій гріх - це також побачити найбільшу Любов, яку людина може пізнати в своєму житті.
Отже, сестра Урсула розкриває нам сутність нашого гріха, його наслідки та Надію, яку нам дає Ісус на Хресті...
І коли ми бачимо Ісуса на Хресті, ми бачимо Бога, який став між нами і гріхом. Щоб цей удар, який гріх наносить нам - не був смертельним ударом. Коли дивимось в очі Ісуса, того Ісуса, який знає правду про нас, які ми залежні від гріха, скільки добра ми не робимо, а зла, бачимо в Його очах відсутність засудження, а є прохання: "Я беру Хрест, вмираю для того, щоб ти жив. Прийми Мою любов, будь ласка, живи. Переміни своє життя!.."
Ісус бере на Себе наслідки нашого гріха...
У часи війни ми особливо гостро відчуваємо крихкість людського існування. Чи є смерть кінцем, чи лише початком? У новій катехезі отець Міхал Бранкевич розкриває зміст 12-го артикулу Символу віри — «Вірую у життя вічне». Дізнайтеся, як перспектива вічності допомагає долати страх, чому любов є головним критерієм нашого майбутнього суду та як підготувати серце до зустрічі з Творцем.
О. Юзеф Кухарчик, босий кармеліт, пояснює “темну ніч” як божественне запрошення до внутрішнього очищення та переходу від дитячої віри до духовної зрілості.
Отець-францисканець Микола Орач говорить про чесноту терпеливості, опираючись на середньовічний твір "Квіти святого Франциска".
О. Андрій Пальчик говорить про джерела філософії, виокремлюючи чотири головні джерела, які спонукають людину до філософування: досвід, подив, сумнів, межові ситуації. Отець наголошує, що справжня мудрість доступна лише Богові, а людина має перебувати у стані «вічного учня», зберігаючи простоту та відкритість до світу.
О.Григорій Рассоленко розпочинає цикл катехиз про Таїнство Примирення. Отець говорить про сповідь як необхідний засіб для відновлення дружби з Богом, яка руйнується тяжким гріхом.