Бачачи свій гріх, ми повинні бачити поряд з ним і Любов, яка нас спасає...

Християнська традиція говорить про трьох головних ворогів духовного життя - світ, плоть і диявол, однак ці поняття важливо правильно розуміти. Світ - це не Боже творіння, яке є добрим, а спосіб мислення, що ставить на перше місце успіх, гроші, комфорт, престиж і людське визнання, змушуючи людину жити так, ніби Бога немає. Плоть - це не людське тіло, а наша поранена гріхом природа, яка схиляє нас ставити власні бажання вище за правду, любов і Божу волю. Саме тому Отці пустелі вчили не боротися з тілом, а приборкувати пристрасті, вчитися посту, стриманості, смиренню та внутрішній свободі. Святий Антоній Великий, авва Мойсей, Макарій та інші пустельники добре знали, що справжня духовна боротьба починається не з осудження світу навколо, а з чесного погляду на власне серце.

Чим відрізняється перша заповідь в законі від нової, що дав Ісус? Священник УГКЦ о. Іван Держило, відповідальний за євангелізацію у Бучацькій єпархії, у продовження циклу "Заповіді це обіцянки" запрошує звернути увагу в цій катехизі на те, як говорить Ісус. Катехит пояснює: "Коли ми почнемо виконувати перше - "слухай Ізраїлю", Бог подарує благодать любити, як наслідок слухання. Якщо ми змогли би отримати благодать "любити Господа всім серцем", це було б виконання усього закону".

Свята Моніка стала покровителькою матерів, які невпинно моляться за своїх дітей, бо її власне життя стало свідченням сили непохитної віри. В ефірі Радіо Марія отець Микола Бєлічев розповідає, як своїм прикладом, молитвою і терпінням свята Моніка привела до Бога свого сина Августина та чоловіка Патрикія.

"Через 10 років ми маємо іншу людину, а через 20 - інше покоління. Все починається з однієї людини, якою можу бути я, - монах кармеліт о.Віталій Козак, продовжуючи цикл катехиз про систему контролю та страху, запрошує подивитися на спротив як силу маленьких вчинків, наводячи приклади, - посаджене дерево не змінює ландшафт за один день. Молитва не завжди одразу змінює ситуацію, але вона змінює того, хто молиться. А одне добре слово не завжди вирішує потреби людини, але може дати їй сили пережити цей день. Ми маємо не дозволити системі зробити з себе функцію, важливо залишитись живим".

Чи має богослов таку саму віру, як людина, яка ніколи не вивчала теології? Навіщо глибоко пізнавати Святе Письмо, Бога та церковну науку, і чи може богослов’я не лише поглиблювати віру, а й ставати причиною поділів у Церкві? Про це розмірковує директор Інституту релігійних наук святого Томи Аквінського у Києві отець Здіслав Шманда, досліджуючи зв’язок між знанням про Бога, вірою та святістю людини.