Після урочистого привітання натовпом Ісус увійшов у Єрусалим — до храму. Оглянув усе. Та оскільки була вже пізня година, Він вийшов з Дванадцятьма до Витанії. Наступного дня, як вони вийшли з Витанії, Він зголоднів. І, побачивши здалека смоківницю, вкриту листям, Він підійшов: може, щось знайде на ній. Але, наблизившись до неї, Він нічого не знайшов, окрім листя, бо не була ще пора на смокви.
Озвався і промовив Він до смоківниці: «Хай з тебе вже довіку ніхто плоду не їсть!» І чули те Його учні. І вони прийшли в Єрусалим. А ввійшовши до храму, Він почав виганяти тих, які продавали й купували в храмі, поперекидав столи міняльників грошей і сидіння тих, які продавали голубів, та не дозволяв, щоб носили речі через храм. І Він навчав їх, кажучи їм: «Хіба не написано, що дім Мій назветься домом молитви для всіх народів? А ви його зробили печерою розбійників!» І почули про це книжники та первосвященики, і шукали нагоди, як би то Його погубити, оскільки боялися Його, бо весь народ був вражений Його вченням. А як настав вечір, вони виходили за межі міста. Проходячи вранці, вони побачили смоківницю, всохлу від кореня. І, згадавши, Петро каже Йому: «Равві, дивися: смоківниця, яку Ти прокляв, усохла!» У відповідь Ісус промовив до них: «Майте віру Божу! Воістину кажу вам, що коли хто цій горі скаже: “Візьмись і кинься в море” — і не буде сумніватися у своєму серці, але буде вірити, що те, що каже, станеться, — то так і буде йому. Тому Я кажу вам: усе, про що молитесь і просите, — вірте, що одержите, і сповниться вам. І коли ви стоїте на молитві, прощайте, коли маєте щось проти когось, щоб і ваш Отець, що на небесах, простив вам ваші провини. Коли ж ви не прощаєте, то й ваш Отець, що на небесах, не прощатиме вам ваших провин».
Як навчитися не осуджувати інших, коли серце переповнюють претензії? Чому наша душа розквітає саме тоді, коли ми віддаємо, а не отримуємо? У випуску програми «Слово на кожен день» сестра Люцина роздумує над словами Євангелія від Луки про милосердя, ділиться свідченнями про силу адорації та пояснює, чому шлях до кращого світу починається з особистого навернення.
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Коли прийде Син Людський у cвоїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі cвоєї слави; і будуть зібрані перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів; поставить овець праворуч, а козлів – ліворуч.
Того часу підходять до Ісуса учні Йоана й кажуть: «Чому ми й фарисеї багато постимо, а Твої учні не постять?» А Ісус їм сказав: «Чи можуть гості весілля сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді будуть постити».
Того часу Ісус сказав своїм учням: «Синові Людському потрібно буде багато постраждати, і буде відкинений старшими, первосвящениками й книжниками, і буде вбитий, і воскресне третього дня». А до всіх Він промовив: «Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, бере свій хрест щоденно й іде слідом за Мною. Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той спасе її. Бо яка ж користь людині, коли придбає весь світ, а себе саму погубить або завдасть собі шкоди?»
Французька мирянка Марта Робен є однією з найбільш вражаючих постатей духовної історії ХХ століття. Упродовж понад п’ятдесяти років вона жила без звичайної людської поживи - без їжі, води і навіть без сну. Її єдиною поживою була Пресвята Євхаристія. Повністю паралізована і прикута до ліжка, Марта Робен прийняла своє страждання як місію любові та жертви.