Отець Міхал Бранкевич продовжує коментувати Пастирську конституцію Gaudium et Spes (лат. Радість і надія), зосередившись, у конкретній програмі, на питанні відношення Церкви до політики, зокрема на проблемах війни і миру.
В 60-х роках минулого століття відбулась поляризація, протиставлення двох ідеологій: комуністичної, яка радше була псевдокомуністичною, різновидом соціалізму з владою пролетаріату та капіталістичної, яка спирається на право власності, а людські відносини базуються на залежності від майна. З'являється несправедливість з одного й іншого боку.
При цьому, комуністична ідеологія хоч і декларувала загальну рівність, насправді до влади прийшла обрана група людей. Слід пам'ятати, що Жовтнева революція була спонсорована певними масонськими джерелами із Західної Європи. І ми бачимо як цей світогляд негативно вплинув на розвиток Росії в духовному та економічному контексті.
Держава використовує конкретні закони для свого існування та для усунення різноманітних загроз, які можуть зруйнувати державний порядок.
Деякі ідеології переслідують Церкву, оскільки звинувачують її у незалежності від політики держави та підпорядкуванні Папі Римському.
Політика займається тим, щоб управляти державою в такий спосіб, щоб держава могла процвітати і захищати своїх громадян від небезпеки, гарантувати їм спокій і забезпечити виконання законів. На жаль, дуже часто політики намагаються здобути владу задля влади, не завжди для них найважливішими є людина і суспільство.
Війна - це злочин, у якому немає місця Богу. Не можна, в ім'я християнства, закликати людей знищувати інший народ, тільки тому, що він не має права існувати в цьому світі. Це нелюдська річ.
Мир - це відсутність війни. Але справжній мир може подарувати лише Ісус Христос, який досконало полюбив людину. В такому мирі немає місця страху, пожаданню, злу та жаху.
Отець Міхал Бранкевич
Чому Ісус входить на тварині? Що означає пальмове гілля? Як людина має бути подібна до дерева та у чому вхід до Єрусалиму має схожість із першим тижнем побудови світу? Про подію, яка нагадує нам запрошення Ісуса увійти у власну душу задля очищення від смороду, говорить о.Роман Василів, настоятель парафії Святої Анни УГКЦ у м. Бориславі.
Що зробив Ісус Христос для нас, та як він тяжко терпів? До роздумів над страстями Господніми за Євангелієм від Йоана запрошує о.Вадим Варфоломеєв зі Згромадження Отців Пасіоністів, священник Кам’янець-Подільської дієцезії.
У цей особливий день — Великий четвер — ми згадуємо встановлення двох найважливіших таїнств: Священства та Євхаристії. Чому церква називає священника «Alter Christus» (другим Христом)? Який глибокий сенс прихований у жесті обмивання ніг, і чому навіть апостол Петро спочатку не міг цього збагнути?
У четвертій катехезі циклу про людину отець Віталій Козак говорить про головні виклики людини, яка прагне перевершити саму себе, і застерігає від небезпеки втрати гідності. «Проблема не в технології, проблема в серці того, хто її використовує», — наголошує монах-кармеліт, підводячи до глибшого питання про справжню природу людини.
У Гетсиманському саду Ісус запрошує учнів до молитви, але вони невитривало засинають. Знеохочення допомагає піддатися спокусам, що чинить гріх та має наслідки: зрада, відречення, не перемога. Про приклад у молитві, який дає нам сам Ісус Христос розповідає отець Кшиштоф Бузіковський зі Згромадження Облатів Непорочної Діви Марії.