Чи може одна людина створити тоталітарну систему? - запитує о. Матвій Стибурський на початку своєї катехизи про гріхи занедбання та чужі гріхи.
Звичайно, що одній людині це не під силу. У цьому беруть участь багато осіб, хоча не всі мають однакову відповідальність. Одні використовують усі свої знання і обдарування для цього, а інші просто виконують чужі команди. Деякі допомагають фінансово. Однак більшість людей намагаються не втручатися, щоб зберегти посаду, родину, мати усе потрібне для життя. Чи це правильна поведінка?
Свята Церква навчає, що крім гріхів, згаданих в Декалозі, існують ще гріхи занедбання та чужі гріхи.
У Посланні Якова ми читаємо: "Хто, отже, знає добро чинити, а не чинить, - гріх тому! (4,17). У цьому полягає суть гріха занедбання. Людина не робить зла, але і не помножує добра, не вдосконалюється.
Священник і левіт з притчі про доброго самарянина не побили і не ограбували чужинця, вони просто йому не допомогли.
Слова Ісуса про Останній суд з Євангелія від Матея (25, 31-46) свідчать про те, що Господь буде судити нас за гріхи занедбання: не нагодували голодного, не напоїли спраглого, не відвідали хворого...
Коли ми мовчимо на гріх, який роблять інші, коли наказуємо комусь чинити зло, спонукаємо, радимо чи дозволяємо на гріх, а також коли ми самі допомагаємо чинити злі вчинки, хвалимо, боронимо і не караємо за погані вчинки, приміром, наших дітей чи учнів, ми самі приймаємо участь у цих гріхах. Такі гріхи називаємо чужими, оскільки ми не робимо їх особисто, а опосередковано.
Одним словом, коли ми закриваємо очі на гріхи інших і коли ми не робимо те добро, яке можемо зробити, ми грішимо. Своєю пасивністю ми докладаємо цеглини в будівлю великої стіни - структури гріха, корупції, тоталітарної системи, рабами якої ми поступово стаємо.
Чи є гріх, який Бог не може простити? Як допомогти близьким, які роками не сповідалися, та чому віра не є лише «особистою справою»? У катехезі на Радіо Марія єпископ Ян Собіло розкриває значення Божого милосердя як єдиного дієвого способу зцілення духовних ран та закликає кожного стати «носіями» для тих, хто духовно паралізований.
У цій програмі ви дізнаєтеся, що насправді означають слова Христа про Хліб життя, та як вони пов’язані з Пасхою, пустелею і досвідом віри. "Це запрошення відкрити глибший сенс Євангелія і зрозуміти, чому ми шукаємо Бога — з потреби чи з прагнення до справжнього життя", - отець Гжегож Вавжиняк, настоятель парафії святого Івана Павла II м. Рівне. Серія катехиз "До джерел нашої віри у Святій землі".
"Для віруючої людини смирення зростає саме з цього усвідомлення: без Бога я нічого не можу. Але це не принижує, навпаки — допомагає тверезо оцінювати себе, без переоцінювання власних можливостей, але й без їх применшення", - отець-кармеліт Санктуарію Матері Божої Бердичівської Рафал Мишковський.
У цій катехизі запрошуємо до роздумів про те, хто такі є "блаженні миротворці", про яких у нагірній проповіді говорить Ісус. Разом з о. Григорієм Рассоленком, духівним наставником Вищої Духовної семінарії у м.Ворзелі Київсько-Житомирської дієцезії РКЦ, розберемося у значенні та походженні слова "мир" та задумаємося, хто може назвати себе "синами Божими".
У катехезі на Радіо Марія отець Матеуш Годик розкриває значення терміну «нова євангелізація» та пояснює, чому Пресвята Діва Марія є найкращим прикладом і заступницею для сучасних християн у справі проповідування віри.