Чи може одна людина створити тоталітарну систему? - запитує о. Матвій Стибурський на початку своєї катехизи про гріхи занедбання та чужі гріхи.
Звичайно, що одній людині це не під силу. У цьому беруть участь багато осіб, хоча не всі мають однакову відповідальність. Одні використовують усі свої знання і обдарування для цього, а інші просто виконують чужі команди. Деякі допомагають фінансово. Однак більшість людей намагаються не втручатися, щоб зберегти посаду, родину, мати усе потрібне для життя. Чи це правильна поведінка?
Свята Церква навчає, що крім гріхів, згаданих в Декалозі, існують ще гріхи занедбання та чужі гріхи.
У Посланні Якова ми читаємо: "Хто, отже, знає добро чинити, а не чинить, - гріх тому! (4,17). У цьому полягає суть гріха занедбання. Людина не робить зла, але і не помножує добра, не вдосконалюється.
Священник і левіт з притчі про доброго самарянина не побили і не ограбували чужинця, вони просто йому не допомогли.
Слова Ісуса про Останній суд з Євангелія від Матея (25, 31-46) свідчать про те, що Господь буде судити нас за гріхи занедбання: не нагодували голодного, не напоїли спраглого, не відвідали хворого...
Коли ми мовчимо на гріх, який роблять інші, коли наказуємо комусь чинити зло, спонукаємо, радимо чи дозволяємо на гріх, а також коли ми самі допомагаємо чинити злі вчинки, хвалимо, боронимо і не караємо за погані вчинки, приміром, наших дітей чи учнів, ми самі приймаємо участь у цих гріхах. Такі гріхи називаємо чужими, оскільки ми не робимо їх особисто, а опосередковано.
Одним словом, коли ми закриваємо очі на гріхи інших і коли ми не робимо те добро, яке можемо зробити, ми грішимо. Своєю пасивністю ми докладаємо цеглини в будівлю великої стіни - структури гріха, корупції, тоталітарної системи, рабами якої ми поступово стаємо.
Катехеза з отцем Олександром Халаїмом покликана допомогти віднайти сенс життя у часи темряви.
У своїх роздумах священник звертається до контексту війни. За його словами, події війни крадуть у нас віру — зокрема через повторювані обіцянки, що «все скоро закінчиться», які не справджуються. Саме такі порожні очікування особливо травмують довіру до добра.
Як чинити, коли емоційні гойдалки розхитують внутрішній мир — слухайте в цій програмі.
Монах-кармеліт Віталій Козак виголосив чергову катехезу в ефірі Радіо Марія.
Це вже третя програма, в якій катехит розкриває тему пізнання істини та ролі віри. У попередніх випусках ішлося про людський розум як інструмент пізнання, а також про співпрацю розуму і віри.
У цій серії священник зосереджується на темі Божого об’явлення у процесі пізнання істини.
«Живіть не заради світу, а для Того, хто помер і воскрес заради тебе», — проголошує вслід за апостолом Павлом отець Роман Братковський, священник Донецького екзархату та лідер Харизматичної спільноти «Галілея».
У своїй катехезі він запрошує нас почути живе Слово апостола Павла, що кличе до радикального оновлення життя у Христі.
"Не бійтеся помилятися, а бійтеся повторювати помилки", - Теодор Рузвельт. Про витривалість у доброму до кінця розповідає отець Григорій Рогацький (згромадження Воплоченого Слова, УГКЦ, м. Івано-Франківськ).
Про емоційні стани людини як реакцію на горе в книзі Псалмів розповідає психолог, психотерапевт, військовий капелан Львівської архидієцезії отець Олег Саламон.