Чи може одна людина створити тоталітарну систему? - запитує о. Матвій Стибурський на початку своєї катехизи про гріхи занедбання та чужі гріхи.
Звичайно, що одній людині це не під силу. У цьому беруть участь багато осіб, хоча не всі мають однакову відповідальність. Одні використовують усі свої знання і обдарування для цього, а інші просто виконують чужі команди. Деякі допомагають фінансово. Однак більшість людей намагаються не втручатися, щоб зберегти посаду, родину, мати усе потрібне для життя. Чи це правильна поведінка?
Свята Церква навчає, що крім гріхів, згаданих в Декалозі, існують ще гріхи занедбання та чужі гріхи.
У Посланні Якова ми читаємо: "Хто, отже, знає добро чинити, а не чинить, - гріх тому! (4,17). У цьому полягає суть гріха занедбання. Людина не робить зла, але і не помножує добра, не вдосконалюється.
Священник і левіт з притчі про доброго самарянина не побили і не ограбували чужинця, вони просто йому не допомогли.
Слова Ісуса про Останній суд з Євангелія від Матея (25, 31-46) свідчать про те, що Господь буде судити нас за гріхи занедбання: не нагодували голодного, не напоїли спраглого, не відвідали хворого...
Коли ми мовчимо на гріх, який роблять інші, коли наказуємо комусь чинити зло, спонукаємо, радимо чи дозволяємо на гріх, а також коли ми самі допомагаємо чинити злі вчинки, хвалимо, боронимо і не караємо за погані вчинки, приміром, наших дітей чи учнів, ми самі приймаємо участь у цих гріхах. Такі гріхи називаємо чужими, оскільки ми не робимо їх особисто, а опосередковано.
Одним словом, коли ми закриваємо очі на гріхи інших і коли ми не робимо те добро, яке можемо зробити, ми грішимо. Своєю пасивністю ми докладаємо цеглини в будівлю великої стіни - структури гріха, корупції, тоталітарної системи, рабами якої ми поступово стаємо.
"Люди звинувачували Людовика за те, що він був занадто побожним королем", - про святість короля Франції, яка не є випадковою, а формувалася протягом життя виголошує у катехизі о.Віктор Дешук, вікарій парафії Пресвятої Діви Марії Матері Церкви у м.Києві.
Кустош Національного Санктуарію Матері Божої з гори Кармель, що в Бердичеві, монах-кармеліт Віталій Козак продовжує цикл програм “Антропологія святої Едити Штайн”. У цій катехезі священник говорить про спільноту віри, тобто Церкву. У загальному контексті цієї науки отець Віталій розглядає Її як родину Божих дітей.
У продовження циклу катехиз про зцілення у Дарах Святого Духа сьогодні торкнемося таких емоційних наслідків війни, як скорбота та відчуття провини. Отець Юрій Зелінський, брат-капуцин, душпастир парафії Св.Йосифа у м.Дніпро запрошує нас бути ласкавими до себе, шукати та приймати підтримку, коли вона нам потрібна, а також проживати емоції та уміти розпізнавати хибну провину.
Як виглядало би твоє життя без страху? Що є для тебе противагою йому? Про те, як навчитись проганяти страх та жити у досконалій любові - у катехизі від о.Романа Братковського, священника Донецького екзархату та лідера Харизматичної спільноти "Галілея".
Отець Міхал Бранкевич говорить про Святого Духа в контексті Його спільної місії з Ісусом Христом.