Чи може одна людина створити тоталітарну систему? - запитує о. Матвій Стибурський на початку своєї катехизи про гріхи занедбання та чужі гріхи.
Звичайно, що одній людині це не під силу. У цьому беруть участь багато осіб, хоча не всі мають однакову відповідальність. Одні використовують усі свої знання і обдарування для цього, а інші просто виконують чужі команди. Деякі допомагають фінансово. Однак більшість людей намагаються не втручатися, щоб зберегти посаду, родину, мати усе потрібне для життя. Чи це правильна поведінка?
Свята Церква навчає, що крім гріхів, згаданих в Декалозі, існують ще гріхи занедбання та чужі гріхи.
У Посланні Якова ми читаємо: "Хто, отже, знає добро чинити, а не чинить, - гріх тому! (4,17). У цьому полягає суть гріха занедбання. Людина не робить зла, але і не помножує добра, не вдосконалюється.
Священник і левіт з притчі про доброго самарянина не побили і не ограбували чужинця, вони просто йому не допомогли.
Слова Ісуса про Останній суд з Євангелія від Матея (25, 31-46) свідчать про те, що Господь буде судити нас за гріхи занедбання: не нагодували голодного, не напоїли спраглого, не відвідали хворого...
Коли ми мовчимо на гріх, який роблять інші, коли наказуємо комусь чинити зло, спонукаємо, радимо чи дозволяємо на гріх, а також коли ми самі допомагаємо чинити злі вчинки, хвалимо, боронимо і не караємо за погані вчинки, приміром, наших дітей чи учнів, ми самі приймаємо участь у цих гріхах. Такі гріхи називаємо чужими, оскільки ми не робимо їх особисто, а опосередковано.
Одним словом, коли ми закриваємо очі на гріхи інших і коли ми не робимо те добро, яке можемо зробити, ми грішимо. Своєю пасивністю ми докладаємо цеглини в будівлю великої стіни - структури гріха, корупції, тоталітарної системи, рабами якої ми поступово стаємо.
У ранковій катехезі на Радіо Марія отець Олександр Кушта розкрив тему початкової повноти особистості невинної людини, спираючись на катехези святого Папи Івана Павла ІІ «Чоловіком і жінкою сотворив їх Господь». Священик пояснив, чому сором, цнотливість і сумління не є пережитками минулого, а залишаються фундаментальними елементами людської гідності сьогодні.
У новій катехезі з циклу «Антропологія святої Едити Штайн» кармеліт отець Віталій Козак роздумує про відповідальність перед історією та покликання кожного християнина не лише споглядати події, а й впливати на їхній хід. Священник наголошує: Бог діє у світі не поза людською свободою, а через неї, тож кожен наш вибір, жест і слово вплітає нитку у велике полотно історії.
Чи можна осуджувати інквізицію? Чи була це досконала і справедлива інституція? Чи вона була потрібна? До роздумів і пошуку відповідей щодо правдивого сповідування віри запрошує о. Домінік Яцков, настоятель парафії Святого Йосифа у м. Городок, Хмельницької обл.
Що є смерть для християнина? Про що говорить Символ нашої віри?
До пошани смерті, а також до побудови істинного християнського розуміння та ставлення до неї запрошує отець Марек Рудзь, настоятель парафій Пресвятої Трійці у смт Ставище, Успіння Пресвятої Діви Марії у смт Рокитне та Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у місті Тетіїв.
Чи знаєте ви, хто такі пасіоністи і яке покликання цього ордену? А чи чули ви про святих, що виходять із нього? Сьогодні ми зануримося у захопливу історію ордену пасіоністів і дізнаємося більше про його засновника — святого Павла від Хреста. Цього року минає вже 250 років з дня його смерті, і ми маємо унікальну нагоду пригадати його життя та духовну спадщину. Про все це та ще багато цікавого розповість катехеза отця Вадима Варфоломеєва, який служить у селі Смотрич Кам’янець-Подільської дієцезії.