Про реальні та ілюзорні зміни в житті людини та державі розповідає босий кармеліт із Бердичева, отець Віталій Козак. "Коли ми розпочинаємо зміни із себе то Господь бачить, що народ кається. Він помічає реальні діла, а не пусті слова. Якщо хочеш бути людиною віруючою - то веди себе відповідно в побуті!"
"Ми часто наголошуємо, що варто залишатися людьми, але мало про те, як посеред усього що відбувається, залишатися людиною ВІРУЮЧОЮ? Річ у тім, що гідність Божої дитини має залишатися на рівні, а не знижуватися до примітивізму. Важливою складовою життя віруючої особи є активна діяльність, а не пасивне слухання. Погодьтеся, легше спостерігати сидячи на дивані, а потім висловити свій вердикт щодо ситуації чи події, аніж розібратися глибинно в деталях, причинах наслідків", - розповідає в ефірі отець Віталій Козак.
Часто ми говоримо про те, що не знаємо та хочемо чути те, що уявляємо. І мало хто знає, що робити якісь висновки потрібно спілкуючись із реальними людьми, або фахівцями.
Християнин - це людина, яка має своє бачення та глузд і не керується почуттями з радіо чи телебачення. Віруюча людина має відділяти зовнішню та внутрішню пропаганду від істини. Не можна рухатися в двох напрямках. Запитайте себе в якому напрямку курсуєте - до християнства чи до цього світу?
Бути людиною віруючою відрізняється від пропозицій цього світу.
Ми шукаємо причини війни і мені здається, що ми не дивимося з перспективи, що ця війна є стимулом для покаяння особистості, парафії, міста, країни. Це період усвідомлення, що я слабка та грішна людина.
Ми нарікаємо, що держава не справедлива, але не хочемо платити податки та вивести бізнес із тіні. Поставте собі запитання: По відношенню до держави наскільки я веду себе як людина віруюча? А що вже говорити про ще совіцьку звичку красти. Наскільки солідно ти себе ведеш, як християнин? Чи живеш за принципом "всі крадуть і я краду, всі брешуть і я брехатиму?".
Сьогодні кажуть, що коли скінчиться війна то всі заживуть по новому. Я ж заперечую! Не зміниться тут нічого допоки людина не розпочне ДІЯТИ по новому.
Ми звикли жити у напівсовку де створюємо образ чогось великого, сильного та величного, що в реальності таким не є. Звикли жити в напівправді. Багато є людей, які не хочуть жити в Європі бо доведеться діти за правилами та платити ціну.
Ми кажемо , що війна несправедлива, але якщо придивимося то є на м, погодьтеся, в чому каятися. Подивіться на Ізраїльський народ - коли він відходив від Бога то приходила війна.
Наближаючи святих до нашого часу, сьогодні о. Андрій Педай, вікарій парафії Успіння Пресвятої Діви Марії, запрошує познайомитися зі святою, покликаною своїм життям показати, що означають глибокі, живі й неповторні відносини з Богом.
17 років у Центральній Америці на місіях, 1 рік у Мексиці, 8 років у Нікарагуа та 5 років у Римі провів у служінні польський священник, а нині настоятель парафії Преображення Господнього у м. Новоушиця Кам’янець-Подільської дієцезії — о. Юзеф Гвуздзь. Вперше в ефірі «Радіо Марія» отець Юзеф ділиться власним досвідом місіонерства та пояснює, що таке місійна духовність, без якої неможливо бути добрим місіонером.
"Витривалість і наполегливість у молитві призводять до дружби з Богом, але не всі можуть досягнути її", - місіонер-облат Непорочної Діви Марії, отець Кшиштоф Бузіковський
"Наша молитва має бути сповнена дитячої довіри, а не жебрацьких вимог", - отець Роман Василів, настоятель парафії Святої Анни УГКЦ (м. Борислав).
"Спадщина віри для наступного покоління формується двома поколіннями раніше". Про причини для існування надії в житті людини розповідає отець-кармеліт Санктуарію Матері Божої Бердичівської, Рафал Мишковський.