Про реальні та ілюзорні зміни в житті людини та державі розповідає босий кармеліт із Бердичева, отець Віталій Козак. "Коли ми розпочинаємо зміни із себе то Господь бачить, що народ кається. Він помічає реальні діла, а не пусті слова. Якщо хочеш бути людиною віруючою - то веди себе відповідно в побуті!"
"Ми часто наголошуємо, що варто залишатися людьми, але мало про те, як посеред усього що відбувається, залишатися людиною ВІРУЮЧОЮ? Річ у тім, що гідність Божої дитини має залишатися на рівні, а не знижуватися до примітивізму. Важливою складовою життя віруючої особи є активна діяльність, а не пасивне слухання. Погодьтеся, легше спостерігати сидячи на дивані, а потім висловити свій вердикт щодо ситуації чи події, аніж розібратися глибинно в деталях, причинах наслідків", - розповідає в ефірі отець Віталій Козак.
Часто ми говоримо про те, що не знаємо та хочемо чути те, що уявляємо. І мало хто знає, що робити якісь висновки потрібно спілкуючись із реальними людьми, або фахівцями.
Християнин - це людина, яка має своє бачення та глузд і не керується почуттями з радіо чи телебачення. Віруюча людина має відділяти зовнішню та внутрішню пропаганду від істини. Не можна рухатися в двох напрямках. Запитайте себе в якому напрямку курсуєте - до християнства чи до цього світу?
Бути людиною віруючою відрізняється від пропозицій цього світу.
Ми шукаємо причини війни і мені здається, що ми не дивимося з перспективи, що ця війна є стимулом для покаяння особистості, парафії, міста, країни. Це період усвідомлення, що я слабка та грішна людина.
Ми нарікаємо, що держава не справедлива, але не хочемо платити податки та вивести бізнес із тіні. Поставте собі запитання: По відношенню до держави наскільки я веду себе як людина віруюча? А що вже говорити про ще совіцьку звичку красти. Наскільки солідно ти себе ведеш, як християнин? Чи живеш за принципом "всі крадуть і я краду, всі брешуть і я брехатиму?".
Сьогодні кажуть, що коли скінчиться війна то всі заживуть по новому. Я ж заперечую! Не зміниться тут нічого допоки людина не розпочне ДІЯТИ по новому.
Ми звикли жити у напівсовку де створюємо образ чогось великого, сильного та величного, що в реальності таким не є. Звикли жити в напівправді. Багато є людей, які не хочуть жити в Європі бо доведеться діти за правилами та платити ціну.
Ми кажемо , що війна несправедлива, але якщо придивимося то є на м, погодьтеся, в чому каятися. Подивіться на Ізраїльський народ - коли він відходив від Бога то приходила війна.
У ранковій катехезі отець Вальдемар Павелець говорить про об’явлення Богородиці — в Люрді, Фатімі та Меджугор’ї — та про один незмінний заклик Марії: молитися і слухати Ісуса Христа.
У дев’ятнадцятій катехезі циклу «Людина між Богом і безоднею» отець Віталій Козак роздумує про внутрішній простір свободи та людей, які, втративши свободу зовнішню, не дозволили зламати свою совість, віру й здатність чинити добро. Чи може людина залишатися вільною посеред тиску, ув’язнення та найжорстокішої системи?
Ця катехиза єпископа Віталія Скомаровського пропонує глибокий погляд на духовні виклики війни в Україні. Замість пошуку простих відповідей на питання про причини страждань, владика розкриває справжню природу патріотизму та сили молитви, яка діє через віру та любов, а не через зовнішні форми чи «магічні» ритуали. Єпископ пояснює концепцію держави як «спільного дому» та наголошує на важливості подолання радянської ментальної спадщини через активне громадянське служіння та повагу до права.
Гумор - це форма свободи. Як продовжувати жити, пам'ятаючи, що Бог дає надію і є причиною нашої радості. Сестра Тетяна Богославець зі Згромадження Сестер Служниць Святого Духа виголосила катехизу про користь сміху, заохочуючи до гумору та жартів, що єднають і показують життєстійкість, щоб пережити непростий час війни.
Людина не може перебувати в спокої й мирі, якщо її добра воля далека від Бога. Як досягти стійкого миру, який Господь хоче нам дарувати, і для чого нам дана добра воля, розповідає в катехизі за книгою Жака Філіпа брат-францисканець о. Віктор Дешук, вікарій парафії Марії Матері Церкви в м. Києві.