Чоловік у Божому задумі: Антропологія Едити Штайн | о. Віталій Козак

Сьогодні тема чоловічності в публічному просторі часто оточена або іронією, або підозрою: силу сприймають як небезпеку, мовчання — як емоційну недоступність, а активність — як токсичність. Проте видатна філософиня Едита Штайн пропонує шукати відповідь не в соціології, а у фундаментальному питанні: яким є внутрішній образ чоловіка у Божому задумі?.

Криза як дезорієнтація

Згідно з джерелами, трагедія сучасного чоловіка полягає не в агресії, а в дезорієнтації. Він часто не знає, за що відповідає і заради чого живе. Ця криза проявляється не як бунт, а як хронічна втома та втеча від реальності. Едита Штайн наголошує, що чоловік — це не просто набір біологічних функцій, а особливий тип духовної постави перед світом.

Структура чоловічої душі: рух назовні

Головна особливість чоловічої душі — її екстеріоризованість, тобто спрямованість назовні. На відміну від жінки, яка схильна переживати світ зсередини, чоловік пізнає себе через дію та виклики. Його шлях до духу лежить через конкретні вчинки.

Отець Віталій, спираючись на вчення Штайн, виокремлює чотири вектори чоловічого покликання:

1. Вийти з себе: залишити зону комфорту та безпеки задля руху та ризику.

2. Увійти у світ: сприймати реальність не як гість чи споглядач, а як відповідальний співтворець, що має «обробляти і стерегти» простір навколо.

3. Вплинути та змінити: прагнути, щоб рішення та зусилля мали конкретні наслідки, роблячи світ більш упорядкованим.

4. Сформувати (плідність): кінцеве завершення чоловічого шляху — залишити після себе тривалий плід у формі батьківства, наставництва чи справи всього життя.

Відповідальність та розум

Фундаментом чоловічої ідентичності є відповідальність. Чоловік не може почуватися реалізованим, якщо не усвідомлює, що «на ньому щось тримається». При цьому його розум природно тяжіє до аналізу, ясності та встановлення меж. Для чоловіка важливо розрізняти істинне і хибне, справедливе і несправедливе; без цієї конкретики світ перетворюється для нього на хаос.

Важливість внутрішнього стержня

Джерела застерігають: якщо чоловік діє, не маючи внутрішнього зв’язку з Богом (істиною), він ризикує перетворитися на «механізм історії» або почати руйнувати реальність замість її творення. Справжня зрілість формується лише в напрузі між внутрішнім духовним центром та зовнішньою дією.