В катехезі з отцем Петром Балогом говоримо про Халкідонський собор 451 р. і розбираємо визначення віри Халкідонського собору, саме в христологічній частині
Халкідо́нський собо́р — четвертий Вселенський собор, скликаний за проханням римського імператора Маркіана та за згоди папи Лева I в Халкідоні (сучасний Кадикой, район Стамбула) у 451 році, з приводу єресі Євтихія — монофізитства. Євтихій навчав, що у Христі лише одна природа — божественна, а не подвійна (божественна та людська) і таким чином на хресті страждав не богочоловік, а сам Бог.
Отже, текст визначення віри Халкідонського собору, саме в христологічній частині, звучить так:
"Йдучи за святими отцями, ми всі однодумно вчимо сповідувати єдинородного і одного, і того Самого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, досконалого в Божестві та досконалого в людинності; істинного Бога та істинну людину, котра складається з розумної душі та тіла, Єдиносущного Отцю щодо Божества і Єдиносущного нам, щодо людинності, у всьому подібного нам, крім гріха; перед віками народженого з Отця щодо Божества, в останніх же часах народженого ради нас і ради нашого спасіння з Марії Діви Богородиці щодо людинності; одного й того Самого Христа Господа - Сина Єдинородного ми повинні визнавати в двох природах: без змішання, без зміни, без поділу, без розз'єднання. Ніколи не була знищена єдністю різниця між природами, але були збережені характерні особливості обох природ, які зійшлися в одній особі та в одній іпостасі. Не можна ділити чи роз'єднувати Його на дві особи, тому що є один і той самий Єдиний Христос - Єдинородний Син, Бог Слово і Господь Ісус Христос згідно з тим, що колись пророки про Нього говорили і Сам Ісус Христос нас повчив і символ отців нам передав".
Цей текст став синтезом цілої Христології.
Чи видно в нас сьогодні учнів Христа, чи наше життя не заперечує Його? Отець Григорій Рогацький роздумує про те, як перебування з Ісусом формує нашу ідентичність і веде до справжньої дружби з Богом.
Що таке справжнє смирення і чому воно є єдиним шляхом до пізнання Бога? У новій катехезі отець Микола Орач, спираючись на середньовічний збірник легенд «Квітки Святого Франциска», розкриває парадоксальну мудрість «бідняка з Ассізі». Ви дізнаєтеся про те, чому «досконала радість» ховається у стражданнях, як визнання власної негідності стає силою та чому бути «меншим» — це найбільший дар.
Перекладаючи з грецької твір одного з найбільших Отців Церкви Кирила Олександрійського про єдність Христа, отець Олег Кіндій, священник УГКЦ та викладач богослов'я в Українському католицькому університеті, запрошує вдуматися в життя Христа, хто є такий Ісус та зрозуміти, як у Христі ми можемо краще ставати собою.
Люди приймають Хрещення часто лише як обряд, так і не зустрівши живого Бога у житті. Брат-капуцин Леонід Міхалець, священник РКЦ, парафії Пресвятого Серця Ісуса у м.Красилові Хмельницької обл. пропонує зосередитися на духовності Таїнства Хрещення та віднайти відповідь, чому так трапляється - хрещення без віри.
Священник Віталій Козак розпочинає перший блок катехез циклу «Людина на межі між Богом і безоднею», присвячений ілюзії людського контролю. Виходячи з ідей книги Ювала Ноя Харарі "Homo sapiens", він пропонує подивитися на людину як на біологічний феномен і поставити непросте запитання: чи не є наше прагнення керувати всім навколо лише ілюзією сили.